23 червня 2011, 03:31

22 червня у Білорусі

Поки навчена провокаціями 9 травня Україна сторожко стежила за тим, чи не буде їх повторення, у сусідній країні 22 червня відбувалися події, зміст яких незмірно драматичніший.

Отже, трохи фактів і фото про 22 червня у Білорусі, на основі матеріалів з інтернету, плюс невеличкий коментар наприкінці.

Мовчання на вулицях

Тисячі людей у кільканадцяти містах вийшли на вулиці з ненасильницьким протестом, без транспарантів і прапорів. Людська маса, якій нинішня білоруська влада відмовляє у можливості висловлювати свої думки через легальну політичну активність, говорила язиком мовчання і оплесків.

Акція "Революція через соціальні мережі" проходить у Білорусі щосереди. 8 і 15 червня людей було небагато, і Олександр Лукашенка назвав їх акціями "то ли молчания, то ли мычания".

22-го числа міліція попереджала через свого речника, що розцінює зібрання на вулицях і площах як виклик правопорядку: "Раз вы на "плошчы", то вы – правонарушитель, со всеми вытекающими. Будьте готовы к задержанию и штрафу по ст. 23.34 КоАП".

Під вечір на площах почав збиратися народ. Він мовчав, або мовчки аплодував, автомобілісти підтримували акції гудками.

Потім міліція почала затримання учасників акції. У Мінську це виглядало, зокрема, і так:















(Ці фото Антона Мотолько – більше тут)

В результаті, по усій Білорусі затримано приблизно 400 осіб. У Мінську – понад 200.

Інша Білорусь

22 червня у сусідній країні – День пам'яті жертв Великої Вітчизняної війни. У Бресті відбулася реконструкція останнього мирного дня перед війною і першого дня війни.

А тим часом президент Білорусі відвідав кордон, заставу "Брест".

Потім, на заходах присвячених 70-річчю початку війни Олександр Лукашенка заявив:

"Вряд ли бойцы Егоров и Кантария, водрузившие красное полотнище над поверженным рейхстагом, могли предположить, что Красное Знамя Победы будет запрещено. Но сегодня тому есть масса примеров. Вряд ли доблестный ветеран войны, кровью заслуживший свои награды, мог вообразить, что ему будут плевать в лицо и срывать с его груди ордена и медали. А ведь именно так ведут себя распоясавшиеся молодчики в странах "демократии".

Що ми маємо в підсумку?

Режим пана Лукашенка переживає вкрай небезпечний момент. Щоби одноосібне правління не впало під натиском народного незадоволення, серед інших заходів влада намагається відтінити сьогоднішні проблеми зверненням до трагічного та героїчного минулого.

Але події 1941 і 2011 років – це дві різні реальності. Намагання їх ув'язати їх між собою – нехай і в непрямий спосіб – балансує на межі з наругою над пам'яттю загиблих.

Героїзм і жертви 70-річної давнини стають іграшками у руках сьогоднішніх політтехнологів і тих кому вони служать. І тут політична доцільність у виконанні Олександра Лукашенка, чи постановників львівських провокацій – мало чим відрізняються від угоди зі своєю совістю, на які змушені йти у Москві.

Взяти хоча б перейменування Проспекту Перемоги в одному з російських міст на Проспект імені В.В.Путіна. Для когось це виглядає невдалим жартом, але 2008 року головна магістраль міста Грозного стала носити ім'я російського лідера.

Хоча, можливо в болючій ситуації, у якій перебуває Росія, це виглядає цілком резонно – нехай вулиця називається хоч як, аби на ній не стріляли, і на неї не виходили з протестами зубожілі люди.

Наступної середи, 29 червня, на Білорусь чекає нове випробування. "Революція через соціальні мережі" триває. Не виключено, що триватимуть і аналогії з Великою Вітчизняною, адже 3 липня країна відзначає річницю визволення від нацистів, яку В Білорусі почитають як День незалежності.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Київська програма #DriveTimeKyiv – про все, що треба знати, поки ви стоїте в заторах:))

Якщо вам уже набридло слухати музичку, ви можете допомогти цій програмі виходити в ефір! У мене є чим зайняти вас у заторах! Життя в столиці міняється швидко, і про ці зміни ви можете дізнатися просто в момент, коли ви за кремом...

Дива не сталося: частоту в Кривому Розі Громадське радіо не отримало

Можливо ви будете здивовані, але Національна рада з питань ТБ і радіо знову не дала Громадському радіо FM-частоту. Цього разу в Кривому Розі...

Частота для Громадське радіо: чи почує нас Кривий Ріг?

У четвер, 11 жовтня, Національна рада з питань ТБ і радіо серед інших питань має оголосити результат конкурсу на мовлення у Кривому Розі. Від цього рішення багато в чому залежить і доля Громадського радіо...

Павло Шеремет: Майдан, сьогодні о 19-00

Убивство Павла Шеремета це акт залякування. На нього ми маємо дати відповідь. Це тероризм у своїй суті, своєму найбільш концентрованому прояві...

Фантазія на тему диктатури

Невдала спроба перевороту в Туреччині для України цікава не аналогіями, а увагою, яку вона привернула до сценарію силового захоплення влади. Так, ситуації різні, інгредієнти несхожі, актори відмінні, знання турецьких реалій та історії наявні у одиниць українських коментаторів...

''Громадська хвиля'' повертається на УР-1

Сьогодні в 22 годині 10 хвилин в ефірі Першого каналу Українського радіо знову з'явиться програма, повернення якої чекали слухачі. Її знов, у залежності від робочого графіку, будуть вести журналісти, яким ці люди довіряють: Андрій Куликов, Лариса Денисенко, Ірина Славінська, Наталка Соколенко, Ірина Соломко, та декілька інших...