Чи почують судді голос Героїв Небесної Сотні?
Минула чергова річниця розстрілів на Майдані. Багато красивих слів почули про Героїв Небесної Сотні та усіх, хто жертвував собою на Майдані. Говорили і про те, чому люди вийшли на Майдан і ради чого віддавали своє життя та здоров'я. Нещодавно Олексій Філатов на обговоренні змін до Конституції в частині судової реформи сказав, що "люди вийшли на вулицю і загинули не тільки за європейський вектор розвитку держави, а, передусім, задля поновлення справедливості. При цьому, цілий ряд суддів – так само, як і органи державної влади в цілому – не продемонстрували під час подій Революції Гідності відданість принципу верховенства права. І поки ми не проведемо перезавантаження системи, довіра громадян до суду не відновиться".
Чудово сказано, а що в реальності? Чи відновлено справедливість, чи покарано винних, чи є надія на справжнє перезавантаження?
За 2 роки звільнено аж 7 суддів з понад 330, які виносили неправосудні рішення щодо учасників Революції гідності. Усі знаємо про вказівки суддям, але ніхто не встановлений. Багато голів суддів, які грали одну з ключових ролей у забезпеченні потрібних владі рішень залишились на своїх місцях. Вища рада юстиції показово карає пішаків (і то не всіх) і відмовляється встановлювати організаторів масового "кривосуддя". Член ВРЮ І.Мамонтова, на яку тиснули з боку влади тепер розказує, що на неї ніхто не впливав. Рада суддів України взагалі фактично покриває злочинців та накидується на прокуратуру, яка намагається робити хоч видимість розслідувань. Але головне – судді, які є ключовими свідками та знають причини винесення таких рішень і як відбувався тиск – МОВЧАТЬ. Покази майже ніхто не дає. Є чесні та порядні судді, АЛЕ І ВОНИ МОВЧАТЬ і тим самим дозволябть утотожнювати себе з тими, які виконували вказівки та тягнуть авторитет суду на дно. Ті ж одиниці, які починають говорити – стають ізгоями і не мають жодної підтримки.
Я неодноразово офіційно звертався до Вищої ради юстиції, Ради суддів України та суддів із проханням сприяти слідству, допомогти встановити організаторів та очиститись від явних злочинців у судовій владі. Однак вони залишаються глухими. Більше того – починають огризатись.
У день другої річниці розстрілів на Майдані Родини Героїв Небесної Сотні та постраждалі на Майдані багато запитували про те, чому судді не покарані. Почувши реальну ситуацію, вирішили підписати відкрите звернення. То може їх почують?
20 лютого 2016 року
У день 2-гої річниці масових розстрілів на Майдані
Усім суддям України
Президенту України
Голові Верховної Ради України
Вищій раді юстиції
Раді суддів України
Відкрите звернення від Родин Героїв Небесної Сотні
та постраждалих на Майдані стосовно ситуації з очищенням судової влади
У найтяжчі часи Революції гідності судді зрадили присязі та народу України. При повній сваволі правоохоронців саме судді були останньою надією та мали стати хоча б мінімальною гарантією дотримання базових прав людини і захистити невинних. Натомість вони стали слухняним каральним інструментом у руках злочинної влади. Сотні суддів виносили сотні очевидно неправосудних рішень про взяття під варту покалічених та невинних активістів, позбавлення прав керування автомайданівців, заборону мирних мітингів. Тих, які виносили законні рішення можна порахувати на пальцях. 95 % суддів, до яких надходили справи Євромайдану виносили рішення, які були необхідні владі. Після масових репресій "Іменем України" учасники протестів зрозуміли – дороги назад немає. Жертви Майдану на совісті цих суддів. Герої Небесної Сотні гинули у т.ч. тому, що судді не боялись порушити закон і покарати невинного, але боялись порушити вказівку влади. Герої віддавали життя, бо усвідомили – далі так жити неможливо.
Однією з головних вимог Революції гідності було очищення влади та покарання винних. Не ради помсти – ради справжніх змін та уникнення повторення. Усі ці судді вчинили тяжкі злочини, не менш тяжкі, ніж ті, хто натискав на курок. Через два роки ми з жахом та обуренням констатуємо, що у судовій системі жодного очищення не відбулось. Звільнено лише 7 з понад 330 суддів, які виносили неправосудні рішення по справах Євромайдану. Ніхто не притягнутий до кримінальної відповідальності. Більшість цих суддів продовжує "вершити правосуддя". Голови судів, які роздавали вказівки взагалі поза підозрами. Доходить до абсурду, наприклад, суддя Лінник О.П, який позбавляв прав за поїздку до Межигір'я розглядає кримінальну справу стосовно судді Кицюка В.П., який виносив аналогічні рішення. У Києві немає ЖОДНОГО суду, у якому би не працював суддя, причетний до переслідуванні активістів. Чи можлива довіра до таких судів та процесів?
Чому така ситуація можлива? Тому що усі вищі суддівські органи відкрито протидіють реальному покаранню винних, а судді, яким достеменно відомо чому виносились саме такі рішення і хто давав вказівки МОВЧАТЬ. Порядні і чесні судді є, але вони МОВЧАТЬ, бояться виступати проти налагодженої роками системи. Одиниці дають покази, кругова порука важить набагато більше ніж сподівання усього суспільства на очищення. Ми вважаємо обов'язком кожного судді, якому відома будь-яка інформація, що допоможе покарати винних повідомити її слідчим. Той хто своєю мовчанкою покриває винних не має права надалі називатися суддею і не може пройти т.зв. переатестацію. Занадто велику ціну заплатили ми, щоб Ви тепер просто мовчали, "не пам'ятали" чи "вмивали руки". Ви не віддали своє життя, як наші близькі, то хоча б покази дайте!
Нас обурює позиція Ради суддів України, яка фактично організувала системну протидію розслідуванню кримінальних справ проти суддів. Для прикладу, 22.07.15 Рада суддів прийняла рішення N81 про те, що в діях Генеральної прокуратури, якою судді Татаурової І.М. оголошено підозру по ст.375 КК є посяганням на незалежність судів. Відсутність реального покарання суддів керівництво РСУ вважає одним із своїх досягнень. А звернення громадських організацій з пропозиціями щодо кроків, потрібних для виконання вимог суспільства просто ігноруються. Тобто Рада суддів нічого не робить для очищення судової влади від злочинців, мантії яких у крові, натомість активно захищає їх чим спричиняє подальше падіння авторитету правосуддя. Така позиція РСУ суперечить вимогам Майдану, фактично покриває винних, перешкоджає слідству, стримує тих, хто готовий дати покази про причини масового прийняття неправосудних рішень та зберігає status quo у правосудді. А останні заяви голови РСУ про те, що треба "відпустити ситуацію" стосовно голови апеляційного суду Черкаської області, який теж долучився до прийняття потрібних владі рішень стосовно активістів взагалі шокують. Зараз саме позиція РСУ та її керівництва найбільше підриває віру у можливість самоочищення суддівського корпусу та реальних змін у підходах до здійснення судочинства.
Вища Рада Юстиції також не виправдовує сподівань. Так, нею винесено рішення про порушення присяги понад 20 суддями. Але суспільство сподівалось, що ВРЮ не просто звільнить суддів, які є лише виконавцями злочинних вказівок, але й займе активну позицію для виявлення та усунення причин такого стану правосуддя і масового порушення суддями присяги. Усім відомо, що судді приймали рішення на підставі вказівок, але ВРЮ НІЧОГО не робить для перевірки цих фактів та встановлення чи організатори цих дій знаходяться у суддівському корпусі. Для цього достатньо розглядати усі ці справи в комплексі, як епізоди одного злочинного задуму і використовувати весь набір повноважень ВРЮ. Однак ВРЮ не лише відмовляється це робити, але й вже створила ганебну практику звільнення від відповідальності суддів, які виносили очевидно неправосудні рішення (суддя Захарчук, Чаус та ін.). Більше того, вона робить спроби "поставити на місце" адвокатів, які системно працюють для притягнення винних суддів до відповідальності. Вважаємо, що такими діями ВРЮ лише дискредитує себе і сіє подальшу зневіру у можливості реальних змін.
Хочемо окремо звернутись до члена ВРЮ Мамонтової І.Ю. Ми висловлюємо нашу повагу і вдячність за Вашу мужню позицію під час подій Революції гідності. Вам чудово відомо, що в часи Майдану (та й зараз) стало головним посяганням на незалежність суддів – вказівки влади. Ми переконані, що саме зараз час голосно і публічно говорити про це, показати приклад іншим суддям, дати відсіч будь-яким спробам тиску та сприяти покаранню винних за такі вказівки. Вважаємо, що Ви зобов'язані це зробити, оскільки були обрані до ВРЮ власне за Вашу принципову позицію. Тому ми вправі розраховувати на Вашу активну позицію та отримання максимальної інформації, яка допоможе очистити судову владу. Без цього, звільнення сотні суддів за порушення присяги буде лише паліативом і не усуне причину їх дій. Більше того, ті які керували процесом залишаться на своєму місці і продовжуватимуть свою чорну справу. Так ми ніколи не сформуємо справді незалежну судову владу. У зв'язку з цим вимагаємо, щоб Ви надали офіційні пояснення на засіданні ВРЮ про те чи відомі Вам факти тиску з боку влади на суддів з метою отримання відповідних рішень стосовно активістів під час Революції гідності. Якщо Ви цього не зробите найближчим часом, то вимагаємо скласти повноваження члена ВРЮ, оскільки ми це розцінюємо як зраду ідеалів Майдану.
Звертаємось до Верховної Ради, щоб при обранні члена ВРЮ за квотою парламенту не повторити помилок та обрати туди суддю, який справді буде користуватися підтримкою громадськості і буде готовий реально боротися за зміни та очищення у судовій системі.
Ми вже не просимо, а ВИМАГАЄМО від адресатів цього листа вжити невідкладних заходів для того, щоб судді, які виносили неправосудні рішення, а також ті, хто давав суддям вказівки були покарані, а також реалізовані ті вимоги та ідеали, ради яких віддали життя Герої Небесної Сотні та пожертвували здоров'ям сотні поранених. Чи їх жертви були марними?
Очікуємо Вашої відповіді на адресу Адвокатів Небесної Сотні (Адвокатської дорадчої групи) вул.Волоська, 50/38, оф. 130, м.Київ, 04070.
Слава Україні!
Підписали
Родини Небесної Сотні
Син Сергія Бондарчука – Бондарчук Володимир
Донька Дзявульського Миколи – Саліванчук Оксана
Дружина Дзявульського Миколи – Дзявульська Надія
Батько Устима Голоднюка – Голоднюк Володимир
Батько Слободяна Тараса
Мати Мазура Артема
Вітчим Мазура Артема
Гриневич Світлана Іванівна
Чубарик Тетяна Михайлівна
Смаль Микола Якимович
Смаль Лідія Михайлівна
Тарасевич Тетяна Федорівна
Батько Байдовського Сергія – Байдовський Р.А.
Батько Тарасюка Івана – Тарасюк Микола Ігоревич
Дружина Сергія Дідича – Дідич Галина
Донька Хомяка Віктора Борисовича – Хомяк Ірина
Брат Мойсея Василя – Мойсей Роман
Сестра Сергія Байдовського – Остапюк Олена
Мати Мойсея Василя – Мойсей Єлизавета
Батько Гурика Романа, Голова ГО "Родина Героїв "Небесної Сотні" – Гурик Ігор Романович
Постраждалі на Майдані
Координатор Ініціативної групи постраждалих на Майдані – Павло Сидоренко
Мартинюк М.О.
Шминдюк А.Б.
Рубцова В.М.
Кидоглюп Д.П.
Варніцький І.В.
Жовтовський П. М.
Стярунський С.
Пустовіт О.М.
Мазур М.В.
Бубляев І.М.
Стойко С.В.
Стойко С.О.
Тригуба М.В.
Якушев С.В.
Кайло М.М.
Матвіїв М.Є.
Більчук Т.М.
Ящук О.В.
Горбачев В.Г.
Фльорко І.В.
Трапезуп С.В.
Бондаренко В.В.
Коркутич Р.О.
Чабемув О.К.
Каленіченко О.В.
Чернецький І.Й.
Полудніцин О.Ф.
Давидов А.М.
Андрощук В.С.
Гринів І.В.
Каленіченко П.О.
Логвінова І.П.
Логвінов О.Є.
Харитонова Л.В.
Гмяянди Ю.В.
Скляр М.І.
Рябченюк П.В.
Рабченюк І.В.
Думанський В.В.
Наумов М.П.
Добровольєвский Л.Л.
Мельник М.Г.
Пасічник А.Ю.
Гарагуля Є.Ю.
Гясь А.Л.
Возняк Є.В.
Науменко С.І.
Верковський Р.О.
Самсонюк П.Г.
Генсіровський І.В.
Горницький О.А.
Марчук П.Б.
Нечипорук О.В.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
