Ключ від Вюльнюса з рівною силою стискують Юлія Тимошенко та Віктор Янукович
"Скажіть, а чи підпишуть Угоду про асоціацію?". "Яким є ваш прогноз щодо саміту Україна – ЄС у Вільнюсі?". "Чи можна вважати, що Україна провалила реалізацію плану Фюле?". Такі та подібні питання дедалі концентрованіше ставлять журналісти, що ближчою є дата саміту Україна – ЄС у Вільнюсі.
Щиро кажучи, трохи дошкуляє одноманітність цих питань, та на те немає ради, бо справді асоціація з ЄС може стати таким само визначальним моментом нашої історії, як і проголошення українським народом на Референдумі 1 грудня 1991 року Незалежності та епічне стояння на Майдані дев'ять років тому.
Вже сам "Вільнюський процес" сприяє поліпшенню (не плутати з "пакращєнням") суспільної ситуації в країні, або принаймні запобігає її погіршенню. Потроху приймаються закони, спрямовані на адаптацію правової системи до європейської. Мова про закон щодо діяльності прокуратури та зміни до виборчого законодавства. Дискусія довкола європейського вибору спонукає підприємців до інтенсивнішого переходу на нові технології та сприяє їхньому розумінню впровадження нових трудових відносин із найманими працівниками.
Однак, ці, ледь помітні пагони цивілізованості можуть бути легко зламаними внаслідок переважання здирницьких інтересів політиків над інтересами та прагненнями суспільства. Україна в котре може змарнувати свій цивілізаційний шанс.
Очевидно, що значна частина впливових лідерів ЄС ставлять блокуючою умовою підписання Угоди про асоціацію вихід з-за ґрат Юлії Тимошенко. Чому вони урівноважують можливість виїхати на лікування для однієї людини долею країни з населенням більше ніж у 45 мільйонів – питання, відповідь на яке лежить поза межами лінійної арифметики, але це об'єктивний факт.
Отже "ключ від Вільнюсу" наразі перебуває в Україні. Він у руках двох людей... Юлії Тимошенко і Віктора Януковича.
Попри те, що панове європейці так однозначно визначилися з блокуючою умовою, харизматичний лідер української опозиції могла б публічно звернутися до лідерів ЄС – Ангели Меркель пердовсім – з пропозицією підписати угоду про асоціацію без її неодмінного виїзду на лікування. Таке звернення не буде актом політичного альтруїзму, бо у випадку підписання Угоди, Ю. Тимошенко стане головною героїнею цієї перемоги України, продемонструвавши відданість її стратегічним інтересам.
У Віктора Януковича є не менш потужний "дзеркальний" хід. Попри всі політичні острахи, пов'язані із звільненням Юлії Тимошенко, публічно констатувати факт того, що Верховна Рада нездарно залізла у глухий кут у цьому питанні, і він, реалізуючи європейські прагнення суспільства приймає відповідальне рішення про її помилування. Так, – має сказати президент, – мій акт помилування має усі ознаки політичної мотивованості, відтак -...вибірковості. Однак, шановні співгромадяни, це політичне помилуваннця застосовується задля того, щоб, приставши до європейського берега, Україна назавжди ліквідувала у собі умови, які дають змогу для вибіркового, неправового та несправедливого функціонування усієї правоохоронної системи країни.
Уявімо, що лідерка опозиції та глава держави здійснюють ці два дзеркальні кроки одночасно – угоду буде підписано гарантовано. Утім, і однобічний крок будь-кого з них призведе до того ж результату.