Щодо ''Помісного'' Собору Московського патріархату в Україні
Вчора у Пантелеймонівському жіночому монастирі Руської Православної Церкви в урочищі Феофанія в Києві відбулося представницьке Зібрання мирян, чернецтва та майже всього єпископату, де відбулася дискусія щодо майбутнього цієї Церкви в Україні. Зібрання від початку скликалося за такою формулою представництва, за якою, згідно чинного Статуту УПЦ МП, скликаються її Собори.
Чому слово "Помісний" у заголовку цього допису взято у лапки? Тому, що Статут УПЦ (ще наразі МП) не передбачає термінів "Помісний" та "Архієреський" собори. Натомість вживаються поняття "Собор УПЦ" і "Собор єпископів" УПЦ. Поняття "Помісний Собор" застосовуються лише для 15 помісних, тобто автокефальних Церков, які перелічено у диптиху – офіційному списку православних церков, які всі визнаються Вселенським Патріархатом. Серед них і Православна Церква України, яку очолює Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Завбачлива організація Зібрання за формулою соборного представництва, дала змогу Митрополиту Онуфрію одразу ж, швидко провівши Синод, чого вимагає Статут, оголосити про початок роботи Собру УПЦ. Це стало несподіванкою для кількох впливових технічних організаторів Собору. Втім, їхня спроба завадити ходу подій не вдалася. Діяння (ухвали) Собору відбулися.
Вони доволі обтічні та двозначні, проте знакові. Що саме ухвалили?
Собор ухвалив поправки до Статуту УПЦ, які ще не опубліковані. Тому наразі будемо користуватися кулуарною інформацію. Отже наче вирішили, що:
- Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України після обрання на Предстоятельську Кафедру більше не "благословляється Патріархом Московським на служіння на ній". Він виходить зі складу постійних членів Синоду Московського Патріархату. Єпископи УПЦ більше не є членами Архієрейського Собору МП. Відповідно – її миряни та клірики не беруть участі у Помісних Соборах МП.
- В Україні більше не згадуватимуть Патріарха Московського, як "Вєлікого Гоподіна і Отца". Натомість Предстоятель УПЦ виголошує повний список диптиху, зрозуміло, окрім Предстоятеля ПЦУ. Буде цікаво побачити завтра у неділю, чи Митрополит Онуфрій пом'яне Константинопольського та Олександрійського патріархів, Архієпископів Еллади і Кіпру, які визнали Православну Церкву України на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм.
- УПЦ самостійно варитиме святе миро, а не отримуватиме його більше з Москви. Тут доречно згадати, що Патріарх Константинопольський традиційно здійснює чин мироваріння і роздає його 10 з 15 Помісних Церков. Цього року у Чистий Четвер на Фанарі, у резиденції Патріарха Варфоломія мав відбутися чин мироваріння за участі 10 згаданих церков, включно з ПЦУ, однак цьому завадила пандемія. Вважається, що право мироваріння належить винятково автокефальним церквам, однак у Києво-Печерській Лаврі миро варили під орудою Київського Митрополита. Це право відібрав у Київського Митрополита Московський Патріарх Тихон у 1917 році.
- Вирішено (нагадую інформація є попередньою), що Церковний Суд УПЦ є останньою інстанцією церковного судочинства, а суд РПЦ не зможе більше приймати апеляційні скарги з України.
- Самостійно утворюються єпархії УПЦ – без затвердження у Москві.
- Можуть бути заснованими парафії УПЦ за кордоном. Цей пункт також не відповідає позиції Константинопольського Патріархату, де вважають, що Помісні Церкви діють винятково в межах власної канонічної території, а закордонні національні парафії мають перебувати у підпорядкуванні Вселенської Церкви.
Тепер наведемо і у дужках прокоментуємо перші пункти Соборної Постанови. Це вже не кулуарна, а цілком офіційна інформація.
"Собор Української Православної Церкви (далі – Собор), який відбувся 27 травня 2022 року в місті Києві, розглянув питання церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. За результатами роботи, Собор ухвалив таке:
1. Собор засуджує війну як порушення Божої заповіді "Не вбивай!" (Вих.20:13) і висловлює співчуття усім, хто постраждав у війні." (Всім? Російським вбивцям і мародерам теж?)
2. "Собор звертається до влади України та влади Російської Федерації з проханням продовжувати переговорний процес та пошук сильного і розумного слова, яке б змогло зупинити кровопролиття." (Росія і Україна несуть однакову вину за цю війну, коли до них Собор звертається на рівних засадах?)
3. "Виражаємо незгоду з позицією Патріарха Московського і всієї Русі Кирила щодо війни в Україні." (А в чому ж полягала позиція Патріарха Кирила, що цілий Собор з мусить з ним не погодитися? Чи не у схваленні вбивств українців? Чому про це не сказано прямо?!)
4. "Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви." (Так самостійною і незалежною вона була згідно Грамоти Патріарха Алєксія ІІ від жовтня 1990 року, ще за радянської влади. Побоялися згадати терміни "помісність" і "автокефалія"?)
5. "Собор затверджує постанови Соборів єпископів Української Православної Церкви та рішення Священних Синодів Української Православної Церкви, засідання яких відбулись у період після останнього Собору Української Православної Церкви (8 липня 2011 року)..." (Тобто і з рішеннями про розрив стосунків зі Вселенським Патріархом, Олександрійським Патріархом бойкотом світового Всеправославного Собору на Кіпрі у 2016 році і т.п.
Собор у Феофанії висунув ряд ультимативних умов щодо діалогу з Православною Церквою України. Утримаємося наразі від їхнього детального аналізу, бо в оприлюдненому вигляді вони не залишають шляху до компромісу, тому не мають сенсу. Є вірогідність, що з часом згадані вимоги зміняться.
Іронічна посмішка історії. Рівно 30 років тому, 27 травня 1992 року, в Харкові було скликано Собор єпископів УПЦ, який засудив і позбавив кафедри тодішнього Митрополита Київського і всієї України Філарета за намір вивести свою Церкву зі складу Московського Патріархату. Активними учасниками того Собору були і ті, хто спочатку підписав заяву про автокефалію УПЦ, а тоді відмовився від своїх підписів та зрадив Владику Філарета, беззаконно позбавивши його сану. І от зараз вони скликали Собор з вимогами аналогічними тим, що кир Філарет висував 30 років тому. Серед них нинішні Митрополити: Онуфрій у Києві, Агафангел в Одесі, Іонафан у Тульчині, Іларіон у Донецьку, Сергій у Тернополі та інші. Не знаю, чи був серед учасників Собору вчора також активний організатор Харківського дійства Митрополит у Сімферополі Лазар.
Насамкінець: Собор не ухвалював послання Патріарху Кирилу щодо автокефалії. Побачимо чи напише такого листа особисто Митрополит Онуфрій.
