Стратегічний крок США у Венесуелі
Операція з арештом Ніколаса Мадуро, серед іншого, проведена у дуже слушний час для широкого спектру інтересів Сполучених Штатів. Венесуельська нафта являє собою справді важливий чинник для енергетичної безпеки США та розвитку їхнього домінування на світовому ринку енергоносіїв. В добу майнингу криптовалют і масового створення дата-центрів енергетика набуває нового стратегічного економічного виміру. У Венесуелі розвідано 303 млрд. барелів важкої нафти, яка ідеально підходить для американських нафтопереробних заводів – у суміші з легкою сланцевою нафтою США з неї виходять високоякісні нафтопродукти. Крім того поряд з Венесуелою знаходиться Гайана, де, у регіоні Есікібо також відкриті потужні нафтові родовища. Їх можна розробляти у комплексі з венесуельськими, для чого тепер відкритий ексклюзивний шлях американським кампаніям. Взявши під контроль латиноамериканську нафту, США забезпечать собі, а заразом і всій західній півкулі, цілковиту незалежність від близькосхідних постачальників.
Венесуела володіє у США компанією CITGO, яка складається з тисяч заправок, трьох великих нафтопереробних заводів, мережі трубопроводів та іншого майна. Н. Мадуро взяв у Роснєфті кредити під заставу майже половини акцій цієї компанії, які не в змозі повернути. Мала місце загроза того, що Роснєфть отримає частину виробничих потужностей на території США за борги, які тепер, однак, можна анулювати на законних підставах, наприклад, оголосивши оборудки корупційними.
Тим часом Китайська компанія ZTE створила у Венесуелі систему тотального цифрового контролю за населенням. Цифрове т.зв. "посвідчення батьківщини" дає змогу збирати інформацію про кожного мешканця країни – від політичних уподобань до побутових звичок. Платформа функціонує цілковито на китайському програмовому забезпеченні та "залізі". У США дуже занепокоєні її шпигунським потенціалом щодо обох Америк. Зміна режиму влади дає змогу усунути цю небезпеку.
Також на військовій авіабазі Капітан Мануель Ріос Китаєм збудовано потужну станцію космічного спостереження, звідки є змога прослуховувати ефір в усьому карибському басейні. Її функціонування тепер під питанням. Як і доля 60 млрд. доларів кредиту, наданого Китаєм режиму Мадуро під гарантії постачання нафти.
Загалом Венесуела є для Китаю ключовою країною в регіоні, через яку він надає допомогу і кубинському режиму, а також постачав свої товари по усьому континенту. Крім нафти, Венесуела володіє значними покладами золота, рідкісноземельних металів колтану і торію. Розробка останніх похитне монополію Китаю на цьому ринку.
Арешт Мадуро також підриває авторитет Путіна в "інтернаціоналі диктаторів". Російська зброя, інструктори та "міжнародний авторитет" не захистили главу режиму від американського правосуддя. Родовища, які належать Роснєфті у Венесуелі, тепер теж під загрозою націоналізації, точніше – повернення попереднім власникам із США та інших цивілізованих країн.
Пентагону дуже не подобалися "візити чемності" російських бомбардувальників до Венсуели. Друга Карибська криза США геть нетреба. Тепер загроза зменшується. У цьому зв'язку можуть виявитися дуже цікавими результати обшуку танкера "Marinera", що терміново прикинувся російським, та був затриманий вчора в ході американсько-британської десантної операції.
Свого часу американські інвестори вклали у венесуельські цінні папери близько 60 млрд. доларів. За влади Мадуро ці акції були дешевші за туалетний папір. Зі зміною режиму і відновлення видобувної економіки, папери можуть повернути свою вартість. Це в стилі Дональда Трампа – гроші на інсайдах. У Лондоні арештовано 31 тону золота, яке тепер може бути використане для стимулювання економічного розвитку Венесуели.
Крім Росії і Китаю у Венесуелі, як у себе вдома, почувався режим іранських аятол. Радикальні ісламісти мали змогу як відмивати гроші від продажу наркотиків, так і отримувати легальні паспорти для пересування усім Латиноамериканським континентом, що США розглядають як пряму загрозу.
Отже, не лише наркотрафік і міграційна криза стали причинами блискавичної операції американського десанту у Каракасі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
