Любов за гроші, або політ (техн) ологічний бют-квартет: Гарань-Уколов-Мєдвєдєв-Кузьо.

Опус пана Гараня, який називає себе істориком-міжнародником, політологом, політконсультантом, учасником багатьох "авантюрних" проектів, що стали успішними – дав мені натхнення до написання наступних рядків, які, втім, визрівали досить давно. Кому шкода часу на перечитування висмоктаних з пальця Гараневих розумувань, зазначу, що предметом його писанини стала міфічна ймовірність співпраці "Свободи" з Партією регіонів.

У коротенькій довідці про свою персону Гарань пише, що полюбляє симфоджаз. Припускаю, що його свідомість настільки піддалася впливу музики, що і сама набула рис цього музичного напрямку. "Історик-міжнародник" власноручно описав прогресивний симфоджаз своєї свідомості у довідці на Українській правді, коли за одну книгу його було титуловано "націоналістом", а вже за 7 років він написав протилежний трактат, за що його почали вважати політичною повією соціалістів. Аби доповнити Гараневу біографію, слід додати, що цей "політконсультант" за 5 років до написання "націоналістичної" праці патетично писав про радість, яку московські окупанти подарували українцям Західної України після 1939 року, а дослівно – про те як "після возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною у відсталому аграрному краї розпочалися соціалістичні перетворення". Сьогодні цей типовий представник совєцької історіографії у стилі рідної йому школи комуністичних кадрів вперто веде інтернет-полювання на "буржуазних націоналістів" – а саме на Всеукраїнське об'єднання "Свобода". І зовсім не важко розібратися у причинах, чому пан Гарань вдався до цькування "Свободи", адже поруч з його "гострим пером", за шаблоном, виводять однакові пасквілі на націоналістичне об'єднання Гараневі колеги по штабу БЮТ – Мєдвєдєв, Кузьо та Уколов.



Цей занепадницький квартет бютівських політтехнологів з чудернацькою симфоджазовою свідомістю схильний методично поливати брудом "Свободу" за дві речі. За те, що БЮТу всюди мариться "співпраця" націоналістів із "регіоналами" (політтехнологи навіть "накреативили" щодо ВО "Свобода" термін "зручна опозиція" і підсунули своїй хазяйці) та за не менш міфічні "провини" лідерів "Свободи".

Голослівні заяви про "співпрацю" ВО "Свобода" з Партією регіонів розбиваються об неспростовний факт – жоден з депутатів "Свободи" не став "тушкою" Януковича. Натомість у "Батьківщини" такої ганьби – під зав'язку. І не тільки у парламенті, але й чи не в кожній місцевій раді, куди були обрані її представники. Цілі табуни бютівських "тушок", відповідальність за яких піарщики з БЮТу, з якогось дива, теж намагаються навішати на "Свободу".

На відміну від чотириголового колективного розуму Гараня-Мєдвєдєва-Кузя-Уколова я оперую не хворобливими фантазіями, а неспростовними фактами:

• На Вінниччині у Чечельницькій райраді бютівці допомагають регіоналам захоплювати владу

• На Тернопільщині у Зборівському районі владу сформували ПРиБЮТ

• Бютівські "тушки" допомогли обрати головою Хмельницької облради регіонала

• У Каневі "Батьківщина" і Партія регіонів стали союзниками

• У Дніпропетровську ПРиБЮТ підтримали "Фронт зрад" та "безСильна Україна"

• "Демократи" здали регіоналам Чернівецьку облраду

• У голосуванні за голову і заступника Полтавської облради "опозиціонери" віддали свої голоси за "регіоналів"

• ПРиБЮТ процвітає. З подачі "регіонала" головою Козельщанської райради став представник "Батьківщини"

• ВО "Свобода" – єдина опозиційна сила в Рівненській районній раді

• "Тушкування" на Київщині захопило і Вишгородську міськраду

Це лише дещиця повзучого ПРіБЮТу, який чорною тінню вкриває мало не всю Україну.

Бютівські політтехнологи також щоразу ритуально перераховують "провини" лідерів "Свободи", яких на сьогодні є дві: "ксенофобський" виступ Олега Тягнибока на Яворині шестирічної давності та "нетолерантний" виступ Ірини Фаріон у львівському дитсадку. Разом з тим, піарщикам БЮТу їхня господиня платить достатньо, щоби вони мовчали про те, що усі ці звинувачення проти свободівців із тріском провалилися у судах.

"Свобода" ретельно відслідкувала походження цих "інформаційних бомб" – спершу скандали проти націоналістів на порожньому місці роздуваються у підконтрольних Кремлеві інформаційних ресурсах, а тоді роками обсмоктуються в Україні так званими "незалежними" політологами-гаранями. Цікаво і те, що ці організми, чиї мізки виструнчуються на позивні кремлівських курантів і пливуть у ритмах симфоджазу, спрямовують вістря свого чорного піару не проти Партії регіонів, комуністів та інших українофобів, а проти "Свободи" і, зокрема, проти людей, які підтримують "Свободу". Хоча і цей вибрик бютівської свідомості дуже легко пояснюється, адже їм набагато легше домовитися, роздерибанити, "парішать-вапроси" з такими самими україножерами з Партії регіонів, ніж дослухатися до мільйона українців, які, не бажаючи миритися із фірмовим бютівським зрадництвом, підтримують ВО "Свобода".

Саме тому платні політтехнологи – Гарань-Уколов-Мєдвєдєв-Кузьо – які (поки що) працюють на Тимошенко, отримали обов'язкове домашнє завдання щонайменше раз на тиждень "викривати" "Свободу" у вигаданій ними ж міфічній "співпраці" із Партію регіонів. Цей політтехнологічний бют-квартет виконує свою чорну піар-симфонію, очевидно, не за дурно, то ж за гроші готовий наслідувати приклад бютівських "тушок" у їх стремлінні до кишені багатшого хазяїна. Тому не здивуюся, якщо з часом вони опиняться в обслузі "регіоналів".

Давайте розглянемо кожного з цих бютівських штабістів і прикинемо, скільки разів у житті їм доводилося вивертати свою свідомість у стилі симфоджаз.

Олег Мєдвєдєв – працював у конторі сумнозвісних російських політтехнологів Глєба Павловського та Марата Гєльмана, де, очевидно, навчився "фаху" лайномета-українофоба. Після цього "спецкурсу" став редактором "Києвскіх Вєдамастєй", де друкував українофобський пасквіль Олеся Бузіни "Вурдалак Тарас Шевченко". І, навіть, зараз, коли пише щось в українофільському стилі, то все одно час від часу (школа Павловського-Гєльмана в дії) вдається до випадів проти українських націоналістів.

Віктор Уколов – починав з маразматичних "Лучів Чучхе", працював на штабі одіозного соціаліста Олександра Мороза, був членом Соцпартії (хто забув – у 1991 році СПУ стала рятівним човником для колишніх капеесесівців). Був прес-секретарем нунсівської "тушки" Івана Плюща, а нині курує питання піару в БЮТі. Фігурант гучного педофільського скандалу, після якого обіцяв виїхати в село і не займатися політикою. Але, схоже, взявся за старе...

Олексій Гарань нещодавно отримав належну відповідь на свою нібито політологічну діяльність від української діаспори у Чикаго, яка влаштувала йому обструкцію під час його публічної лекції. Можна, звичайно, припустити, що Гарань, будучи істориком-міжнародником, самотужки пише нісенітниці, подібні до сьогоднішньої. Але також, ймовірно, він за певну суму погодився на використання його підпису під ахінеєю, вигаданою на задвірках БЮТівського штабу.

Тарас Кузьо – найнікчемніший персонаж із цього квартету. Цей безграмотний графоман, який іменує себе "доктором" та "професором", перед місцевими виборами 2010 року нашкрябав у блозі настільки нісенітну провокацію про Олега Тягнибока, що його колеги по штабу навіть не ризикнули пустити її в маси, а всі, хто читав цю маячню, занепокоїлись станом здоров'я Кузя.

І насамкінець. Усім відома різниця між любов'ю і любов'ю за гроші. Отож шановані бютівські блогери-штабісти, коли вже поливаєте "Свободу" брудом, чи виконуєте інше політичне замовлення, так і підписуйтеся: штатний політтехнолог "Батьківщини" Олексій Гарань (Тарас Кузьо, Віктор Уколов, Олег Мєдвєдєв). Тоді це щиро. Це любов.

А якщо найдревнішу професію приховують за різними бутафорними титулами на кшалт "незалежний політолог", тоді це, вибачте, вже любов за гроші.

P.S. Симптоматично, у своєму пасквілі на "Свободу" Гарань пише: "Зараз не буду здійснювати детальний науковий аналіз феномену "Свободи". Готовий до спокійної політологічної дискусії у будь-яких стінах і на будь-якій території" і паралельно відключає можливість коментувати. Очевидно розуміє, що жодної політологічної дискусії на тему своїх інсинуацій він не витримає.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.