Назад до ''страни совєтов'', – совки рулять ФК ''Динамо Київ''!
Напередодні київське Динамо презентувало свою "нову" емблему. Власне, нового в ній так само мало, як і оригінального та особистісного. Повернення до совкового стилю стало вагомим кроком до вихолощення національної сутності команди й нівелювання того іміджу, який київське Динамо здобувало упродовж майже двох десятиліть незалежності Української держави та вітчизняного футболу від Москви.
З емблемою, від якої так несподівано вирішили відмовитись власники команди, пов'язані різні, не завжди приємні спогади про ФК Динамо. Проте, саме з цією емблемою асоціюють свою прихильність до клубу мільйони ровесників незалежності України, які стали вболівальниками за останні 20 років і саме з цією емблемою, ризикну сказати, асоціювалися найуспішніші часи виступів команди у єврокубках. Звичайно, два здобутих Кубки володарів Кубків 1975 й 1986 років та Суперкубок УЄФА 1975-го року – це славна історія ФК Динамо. Проте більшості вболівальників, які сьогодні ходять на стадіон імені Лобановського, про великі перемоги команди Маслова в чемпіонатах СРСР та Лобановського у союзі й на Європейській арені відомо хіба що з книжок, чи документальної хроніки.
Натомість успіхи київського Динамо нової, незалежної доби, які ще не стерлися з пам'яті молоді, асоціюються вже з другим пришестям футбольного метра в клуб та виходом Динамо під орудою Валерія Васильовича до півфіналу Ліги Чемпіонів 1999 року. Розгроми Барселони та Реала, драматичні дуелі з Баварією та Ювентусом, стабільна участь команди в найпрестижнішому клубному футбольному Євротурнірі для Динамо пройшли під круглим, жовто-синім логотипом.
Він еволюціонував та змінювався, надбавши спочатку одну, а потім і другу зірки, що символізують багаторічну гегемонію команди в чемпіонатах совєтської першості та Чемпіонату України. У цьому логотипі, на мій погляд, напрочуд вдало й гармонійно поєдналися жовто-сині кольори, кольори країни, символом якої без перебільшення є клуб Динамо Київ. Національні барви на логотипі, що найважливіше, ніколи не вступали в конфлікт з клубними, біло-синіми. Разом з тим, круглий логотип був напрочуд інформативним. Він умістив у себе рік народження команди, чого немає у новій, жалюгідній подобі лого Динамо, та засвідчував, що Динамо Київ є саме футбольним клубом. Зважаючи на те, що сучасне футбольне Динамо виросло під крилом відомчого товариства, яке опікувалося всіма спортивними напрямками, а не лише футболом, це має велике значення. Творці "нової" емблеми Динамо запропонували відмовитись від напису "футбольний клуб" та проігнорували рік створення команди на ньому.
Якщо звернутися до практики провідних європейських клубів, то подібна інформація на них, як правило, присутня. Зокрема, надзвичайно інформативними є логотипи Ліверпуля, Мілана, Інтеранціонале, сотень інших великих та малих клубів у Європі.
Емблема мадридського Реала, натомість, чітко визначає його належність до королівського штибу, а Барселона через власне лого підкреслює свою каталонську ідентичність. Вона, на відміну від мадридського, уніфікована і використовується у клубній системі Барселони в різних видах спорту.
Найпростішими логотипами відзначаються німецькі клуби. Мюнхенська Баварія, наприклад, має емблему, в якій присутні лише клубні кольори, проте, на мій погляд, додаткова інформація є важливою для ідентифікації саме футбольних клубів. Рік заснування, у свою чергу, для більшості старих команд є предметом гордості та тяглості традицій поколінь.
Автори теперішньої емблеми ФК Динамо своєрідний "ребрендинг" мотивували ностальгією за старими часами. І справді, ромбовидний логотип з Динамівською літерою тепер нагадує совкові часи і подібність київського Динамо до клубів однойменного відомства з Москви, Мінська, Тбілісі... Дві зірки, що недолуго жовтіють над архаїчними символами та скромний напис Київ під літерою "Д" – занадто слабкі деталі для ідентифікації великої Футбольної команди Динамо Київ, якій наступного року виповнюється 85 років. Бажаючи оновлень, керівництво команди передусім мало б зважати на сам футбол, який сьогодні демонструє Динамо. Навряд чи він сьогодні відповідає рівню амбіцій та титулам київського футбольного клубу.
Оновлювати в команді необхідно і менеджмент, який не підйомним вантажем осів у структурах клубу з ще тих, совкових часів. Саме з численних віце-президентів, горе-селекціонерів та заслужених тренерів із совковою ментальністю й мисленням і починається застій команди Динамо Київ. Відправити їх на заслужений відпочинок з почестями й не допускати до футболу, аби своїм архаїчним мисленням та меркантильними ґанджами не псували прогресу Динамо, – першочергове завдання власника команди Ігоря Суркіса. Оновлення має починатися з того, з чого розпочав перебудову у Шахтарі Ахметов. А ностальгічні логотипи варто було б лишити для історії. Зрештою, хто знає, де лежить межа тій самій ностальгічній тузі у самих уболівальників Динамо. Дивись,їм захочеться повернути команду до спільного совєтського чемпіонату а приватну власність помножити на нуль і надати київському Динамо старого відомчого статусу.
P.S. Коли цей блог уже було написано та опубліковано, мені зателефонував колега – спортивний журналіст. Відстежуючи історію появи "нового" логотипа Динамо він виявив, що насправді ромбовидну емблему востаннє ФК "Динамо" використовувало ще в далекому 1953 році. Тож нинішній керманич киян Юрій Сьомін тоді ще ходив під стола пішки, а його пафосні спогади про важкі поєдинки його команди проти динамівців, якими він ділився під час презентації оновленого лого команди, скоріше за все пов"язані з протистояннями Локомотива та Динамо московського, яке ромбовидний логотип центрального товариства, справді, використовувало регулярно. У зв"язку з прадавньою історією використання нової-старої емблеми сходить нанівець і весь пафос заяв про ностальгію президента ФК Динамо Київ Ігоря Суркіса, який у 1953-му році ще навіть не з"явився на світ і тому традиційної Динамівської літери в ромбі на формі київської футбольної команди наживо бачити не міг просто фізично.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
