Повний "віджим", або як аграрні лобісти борються зі шкідливими для них ініціативами
Цей матеріал є відповіддю на низку тенденційних замовних публікацій, в яких намагаються дискредитувати роботу Мінагрополітики, використовуючи брехню та пересмикування фактів. Політика МінАПК під керівництвом Ігоря Швайки не влаштовує деяких крупних власників аграрного бізнесу та їхніх лобістів у владних колах. Тож вал замовних матеріалів котиться на міністра Ігоря Швайку, однак не зіб'є з обраного шляху, який характеризується прозорою політикою та пріоритетом інтересів пересічних аграріїв.
Зокрема, хочу відповісти на замовлений (вочевидь, Аграрним комітетом ВРУ та добродієм Веревським) блог. Для останнього – власника аграрної імперії – ціна питання становить мільярди гривень, які він прагне залишити у своїх кишенях, а не розвивати галузь в Україні та створювати робочі місця.
Отже, МінАПК звинувачують у "знищенні" олійного бізнесу за допомогою кількох законопроектів. Насправді ж ідеться про гальмування розвитку цілої галузі – але не міністерством, а окремими зацікавленими бізнесменами.
Отже, щодо закидів у "корупційності" законопроектів "Про ставки вивізного (експортного) мита на олію соняшникову (неочищену) " та "Про внесення змін до Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо державних закупівель сільськогосподарської продукції, а також щодо роботи Аграрного фонду. Слід зазначити, що не Мінагрополітики є ініціаторами зазначених законопроектів. Їх вносили на розгляд парламенту народні депутати. Але оскільки зачіпають вони аграрну галузь, надаємо пояснення і вмотивування щодо доцільності їх ухвалення.
Відносно законопроекту Про ставки вивізного (експортного) мита на олію соняшникову (неочищену) N4858
Україна посідає провідне місце на світовому ринку з продажу соняшникової олії. При цьому 90% від загального експорту складає олія неочищена. Тобто вітчизняні виробники експортують не кінцевий продукт, а фактично напівфабрикат. Держава втрачає відповідні робочі місця та прибуток, який можливо отримувати від діяльності з очистки соняшникової олії та реалізації кінцевої продукції.
Так, згідно з офіційною інформацією Міністерства доходів і зборів України, за 2005-2013 роки українські виробники експортували 17 077 347 тон олії соняшникової (нерафінованої) на загальну суму 15 716 349 000 доларів США. При цьому власники олійно-переробних заводів отримують надприбутки, оскільки ситуація зі встановленням вивізного мита на насіння соняшнику дала змогу останнім диктувати умови на ринку відповідної сільськогосподарської продукції. Внаслідок цього сільських товаровиробників фактично обібрали, зменшивши внутрішню ціну на соняшник. Олійно-екстракційні заводи, реалізуючи перероблену ними олію за світовими цінами, мають на свою користь законодавче неринкове регулювання цін на сировину, але не за рахунок держави, а за рахунок інших суб'єктів ринку, що ставить сільськогосподарських виробників в нерівні умову і суперечить Конституції України і антимонопольному законодавству.
Крім того, кількість власників олійно-жирових заводів є мізерною порівняно з кількістю засновників сільгосппідприємств, а кількість тих, хто працює в олійно-жировій промисловості, є мізерною порівняно з кількістю працівників сільгосппідприємств. Тобто розподіл прибутку є соціально несправедливим.
Справедливість на ринку сільськогосподарської продукції можливо відновити шляхом встановлення експортного мита, яке забезпечить перерозподіл прибутків у державі, створить рівні умови на ринку виробників насіння соняшнику та олійної продукції, збільшить надходження до Державного бюджету України та стимулюватиме виробників олії експортувати очищену олію – кінцевий продукт, що сприятиме створенню нових робочих місць. Законопроект N4858 пропонує запровадити експертне мито на олію соняшникову (неочищену) в розмірі 3% від митної вартості експортованої олії.
Відносно законопроекту про внесення змін до закону "Про здійснення державних закупівель" щодо державних закупівель сільськогосподарської продукції N4779
Законом України "Про здійснення державних закупівель" (нова редакція) на Аграрний фонд покладається обов'язок застосовувати спеціальні процедури закупівель при здійсненні функцій, покладених на нього спеціальним законом. Проте процес проведення закупівельних процедур є досить розтягнутим у часі. У зв'язку із позитивною динамікою цін на об'єкти державного цінового регулювання такі зволікання призводять, з одного боку, до перевитрат державних коштів та підвищують ризик неформування інтервенційного фонду – з іншого.
Крім того, норми закону "Про державну підтримку сільського господарства України" конкурують з нормами закону "Про здійснення державних закупівель" (нова редакція), а саме: механізм проведення процедур закупівлі передбачає визначення лише одного переможця торгів, тоді як забезпечення продовольчої безпеки населення передбачає залучення значної кількості суб'єктів господарювання.
Зберігання закуплених до державного інтервенційного фонду об'єктів державного цінового регулювання здійснюється в усіх областях, містах, селах, селищах, що потребує не одного зберігача, а значної їх кількості в розрізі регіонів.
Разом з тим, закупівля об'єктів державного цінового регулювання здійснюється на Аграрній біржі (умови конкурсу зберігаються) на умовах "франко-склад", тобто вже на сертифікованих складах.
При цьому не Аграрний фонд, а товаровиробники, які мають намір продати об'єкти державного цінового регулювання до державного інтервенційного фонду, самі вибирають найближчий сертифікований зерновий склад для зберігання з метою мінімізації затрат на перевезення.
Також Аграрний фонд здійснює переробку зерна на борошно з подальшою його реалізацією та оплатою наданих послуг підприємствам України.
Надання таких послуг переробки підпадає під дію закону "Про здійснення державних закупівель" (нова редакція), механізм проведення закупівельних процедур, якої передбачає лише одного постачальника в межах України. Але переробка борошна здійснюється в усіх областях, містах, селах, селищах України, що потребує залучення значної кількості підприємств-переробників.
Попередній нормативний акт, що регулював здійснення закупівель за державні кошти (закон України "Про здійснення державних закупівель"
від 01 червня 2010 року N 2289-VI), передбачав, що царина його регулювання не поширюється на здійснення закупівель Аграрним фондом послуг, закупівлю яких Аграрний фонд здійснює відповідно до завдань, покладених на нього Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".
Законопроект N4779 якраз і врегулює колізійні норми щодо здійснення закупівлі сільськогосподарської продукції (товари), що закуповується на організованому аграрному ринку, або послуги, пов'язані з комплексом заходів зі зберігання, перевезення, переробки та страхування такої продукції (товарів).
Щодо законодавчих ініціатив безпосередньо Мінагрополітики, то відомство завжди виважено обґрунтовує свою позицію щодо них.
Окремої уваги потребує закид на адресу Держсільгоспінспекції України. Якщо корупція є в якійсь системі, то її слід викорчовувати, а не знищувати всю систему. Держсільгоспінспекцію створювали як орган контролю, який побудує цивілізовану систему контролю на вітчизняному ринку, яка спонукає агровиробників до підвищення відповідальності за якість і безпечність своєї продукції. Адже йдеться про здоров'я кожного громадянина нашої держави. Негативним чином на побудову системної роботи органу вплинула і часта зміна керівництва. Так, з 2011 року керівництво Держсільгоспінспекції змінилося вже вп'яте.
Призначення Миколи Поєдинка на посаду Голови Держсільгоспінспекції учасники аграрного ринку сприйняли та оцінили позитивно, а асоціації охарактеризували його як висококваліфікованого управлінця. Крім того, кроки Миколи Поєдинка на посаді підтримують і роботодавці, які виявили бажання підписати меморандум про поглиблення співпраці з Держсільгоспінспекцією.
Нині відбувається люстрація корупціонерів як у центральному апараті інспекції, так і в регіонах. Крім того, для уникнення проявів корупції в майбутньому Микола Поєдинок ініціює обмеження повноважень інспектора з тим, щоби позбавити його можливості адміністративного впливу на суб'єкт перевірки.
Також міністр Ігор Швайка зазначав, що Держсільгоспінспекція має стати своєрідним ФБР, тобто перетворити її з органу "мобільного рекету" з величезним адміністративним впливом у планово-організовану структуру, яка відслідковуватиме дотримання агробізнесом чинного законодавства при виробництві продукції. Таким чином інспекція стане для населення гарантом того, що люди споживають якісний продукт. Для цього підготовлено цілий пакет законодавчих актів, які спрощують дозвільні процедури та скасовують окремі сертифікати на аграрному ринку. Всі ці ініціативи узгоджено з профільними асоціаціями, Американською торгово-промисловою палатою та Європейською бізнес-асоціацією.
Тепер можна перейти до наступного "скелета" Ігоря Швайки – ПАТ Аграрний фонд.
З метою підвищення ефективності впливу на процеси ціноутворення уряд ухвалив рішення про подальше реформування роботи Аграрного фонду, згідно з яким правову форму фінансового регулятора буде приведено до найбільш адаптованої в умовах ринкової економіки – державного акціонерного товариства. Аграрний фонд виключено з-під дії закону про держзакупівлі для ефективного та швидкого реагування на потреби аграріїв.
З приводу утворення публічного акціонерного товариства Аграрного фонду. Такий крок спричинений тим, що в нинішньому форматі Аграрний фонд позбавлено можливості оперативного втручання в процес ціноутворення. Адже бюджетний рік відповідає календарному року. Тобто кошти Державного бюджету, витрачені на придбання об'єктів державного цінового регулювання, мають повернутися в бюджет до кінця поточного календарного року. Але період виробництва сільськогосподарської продукції не збігається з календарним роком. Фактично нині Аграрний фонд зобов'язаний здійснювати товарні та фінансові інтервенції не у зв'язку із коливанням цін на сільськогосподарську продукцію, а у зв'язку із виконанням бюджетного законодавства. Перехід до формату ПАТ зумовлений неефективним використанням бюджетних коштів та неможливістю проведення закупівель чи витрат через розбіжність бюджетного/календарного року із сільськогосподарським циклом.
Які ще будуть питання у лобістів аграрних імперій?;)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
