Коментарчик про ''підтримку Януковича''
Кілька днів тому одна пані, давно мною знана й шанована, із презирством сказала (справа була на подвір'ї Печерського суду) – а що ти тут, мовляв, робиш? Іди давай, підтримуй Януковича.
Що ж, так мені й треба. Заголовок "Януковича не треба любити. А треба підтримати" був, мабуть, найбільш ідіотським моїм витвором. Зараз я сформулював би інакше. Скажімо, "Януковича не можна підтримувати, але іноді треба підтримати". Чи ще щось таке.
Не найкращими були й наведені в тому тексті історичні приклади. От лише біда в тому, що піднята там же проблема від цього нікуди не зникає, і навіть ніяк не змінюється.
В жодну історичну епоху, в жодній країні, жодна влада не керувалася "турботою про народ". Альтруїсти до влади просто не потрапляють – ні в прадавніх монархіях, ні в сучасних демократіях (що, до речі, багато говорить про так званий "розвиток суспільства", вигаданий в затишних кабінетах високочолими теоретиками).
Відмінність в іншому. Погана влада дбає винятково про миттєве, про плинне: відкат, золотий унітаз, "Межигір'я" там... Чи щоб тобі просто кричали "слава!" й носили на руках у відповідь на твоє задушевне "любі мої!".
Принципової різниці між тими, хто прагне слави тут і сьогодні, і тими, хто прагне всього лише нахапати так званих матеріальних благ, немає.
Начебто інший підхід демонструє влада "ідейна". Ті, хто, за крилатим висловом Черчилля, думають не про майбутні вибори, а про прийдешні покоління. Але проблема в тому, що й така влада все одно керується винятково власним егоїзмом.
"Ідейний" можновладець теж ніколи не дбає про народ. Він дбає про реалізацію своїх ідей. Все! Саме тому серед "ідейних" бувають і де Голлі, і Черчиллі, і хіпі Ганді, і масон Вашингтон, і стоїк Марк Аврелій – але бувають і Гітлери, і Сталіни, і Пол Пот, і Нерон, і Калігула.
Класифікація "ідейних" та, скажімо так, "крохоборів" надзвичайно умовна. Хто може сказати, чим у першу чергу керувались Генріх VIII чи Іван Грозний, чим "насправді" керувались /керуються Буш-молодший і Путін, Чавес і Каддафі, Саакашвілі і Ющенко?
Мудра наука політологія цього не знає. Ба більше, не знають і самі персонажі. Кожен політик, котрого виносить на гребінь суспільної хвилі, надто зростається зі власною маскою. Але їхні справжні мотиви й не важливі для посполитих нас, бо "благом суспільства" все одно не керується ніхто.
Усвідомлення цього факту масами неможливе. Зрештою, масам в принципі не притаманно "усвідомлювати", а міф про "свідомість мас", повністю скопійований отцями наукового комунізму з ідей ліберальних теоретиків, є, мабуть, найшкідливішим для людства міфом – після міфу про "ринкову економіку".
Але ті, хто вважає себе інтелігентом, не лише можуть, а й зобов'язані оцінювати речі після максимально безстороннього розгляду.
Це не значить, що треба миритися з поганою владою, це не значить, що потрібно йти на компроміси із совістю! Все достоту навпаки. Мисляча людина може не розуміти мотивів можновладців – але свої-то мотиви розуміє добре. Пропагувати ідею за гроші чи інші блага – неприпустимо. А от конкретний підхід до кожного конкретного явища – не просто можливий, а є критичною категорією для визначення того, чи мислить людина взагалі.
Як казав горінський Мюнхгаузен, "кожна людина час від часу повинна піднімати себе за волосся – ба більше, людина мисляча повинна регулярно це робити".
Режим президента Януковича, цілком очевидно, не може дати Україні жодного поштовху до такого потрібного наразі розвитку. Він, цей режим, не може об'єднати країну, бо надто клановий; не може повести країну "твердою рукою", бо цією рукою, за блискучим висловом Отара Довженка, керує надто маленька голова; він навіть не може – хоча б про людське око! – сформулювати жодної перспективної державної ідеї, крім тих, що ведуть до ліквідації держави, бо практично всі "ідейні" представники владної команди, "так співпало", є носіями послідовно антидержавних ідей.
Але чи означає це, що режим не здатний на конкретні позитивні рішення? Здатен, і навіть опоненти режиму насправді це визнають. Щось я не чув, наприклад, щоб хтось із патріотів виступив із приводу "недемократичності" депортації з Криму патентованих (про) російських провокаторів.
Невже влада робила це заради України? Ні, звісно – вона робила це у власних вузьких інтересах. Але ж збіглися ці інтереси з національними.
З газом те саме. Звичайно, Янукович і Ко не для нас торгуються за газ і проектують термінал для прийому скрапленого палива. Вони роблять це для себе. Але ж самі по собі ці дії є позитивними для всіх.
Звичайно, ми не знаємо, чи не закінчиться все новим "Харківським пактом" або новим "РосУкЕнерго". Зі владою "крохоборів" таких речей ніколи не знаєш заздалегідь, цим вона теж принципово відрізняється від влади "ідейної".
Але інтелігент мусить – повинен! – провести для себе чітку межу: LNG-термінал – це добре, і навіть якщо його газ може піти винятково на потреби Ахметова, саму ідею будівництва я підтримую. А от мізерні зарплати, відсутність інвестицій у модернізацію, зомбування електорату заради надприбутків олігархії й кримінальне переслідування громадських активістів за "зіпсовані тротуари" – навпаки. Єдине, на що не має права інтелігент, навіть в усьому розчарований – це пафосне "противсіхство". Але то окрема історія.
Тільки так і тільки тоді влада, котра, як показано вище, все одно дбає тільки про свій інтерес, муситиме (звісно, з матюками й зубовним скреготом) враховувати й інтереси суспільства. Все інше – боротьба заради самої боротьби.
Або – ще гірше – співучасть у внутрішньовидовій боротьбі. Боротьбі тих, серед кого, на відміну від нас із вами, альтруїстів немає.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.