Впевнений, знайдеться чимало скептиків, які поставляться до цього посту з іронією. Мовляв, навіщо цей цирк – результат і так відомий. Можливо, вони будуть праві і скоріш за все так і станеться.
Але мені здається, що в українській політиці склалась стійка і дещо абсурдна традиція. Про злочини влади згадують лише після того влада стає опозицією. Оцінку ж правопорушенням діючої влади здебільшого дають ЗМІ, експерти, політики – хто завгодно, окрім уповноважених на це осіб.
Втім, цю відповідальність - визнавати злочин, або заперечувати його – мають брати на себе ті, хто отримує за це гроші: прокурори, слідчі, судді та органи дізнання.
Наприклад, не Володимир Литвин має нашвидкоруч оцінювати законність того чи іншого голосування у Верховній раді, а Генеральна прокуратура. І не Віктор Янукович молодший або Володимир Ар'єв можуть самовільно визначати "правильність" способу голосування, а Віктор Пшонка. Тому що на відміну від депутатів та політиків, пан Пшонка та його підлеглі зобов'язані провести перевірку будь-яких повідомлень про злочин, дати фактам оцінку і офіційно – за своїм підписом визнати, що є в державі законним, а що ні.
Зрештою, навіть якщо прокурори та слідчі виявляться сліпими циніками, свідоцтво цього має залишитись в історії.
Отже, сьогодні я відніс в Генеральну прокуратуру Заяву про злочин стосовно подій 3 листопада під час призначення судді Конституційного суду Олександра Пасенюка.
А Мурзік хай не драматизує: все йде согласно купленним білетам...
Ти кажеш, "яка різниця... народ все одне", а народ не так вже і давно мовчки і покірно помирав від голоду мільйонами, слухняно йшов на розстріли тисячами... Якщо якась велика загроза насувається, не всі це вчасно бачать. Звісно, якщо вона неминуча, то кричи – не кричи, нічого не зміниться. Але, краще кричати.