Страшна казочка про колобка. Повний апгрейд. Частина п'ята, фінальна.
Сцена дев'ята.
Колобок, Заєць, Дід з Бабою і Кіт сидять на ганку та апетитно наминають вареники з вишнями. Пригріває сонечко, в траві гудуть коники, на лужку раз-у-раз низьким басом мукає корівка.
Раптом з-за пригірка з'являється вайлувата постать з мохнатим черевцем і золотим ланцюгом на шиї. Ведмідь суне в бік хати. Дід кидається до схованки, де лежить берданка. Баба хапає деркача і направляє його на непроханого гостя.
- Та шо ви оце наче вертухаї на зоні! Та здались мені ваші вареники, – ковтає слину Ведмідь. – В мене до Колобка є нєдєцкій базар.
- Вітаю вас, пане Ведмідь, – Колобок намагається затулити собою стареньких.
- Я тут у президенти іду, модна зараз тєма. Ну, мені треба штаб створити. Потрібен командир штабу. Я прийшов тебе фалувати. Підеш?
- То велика честь для мене, пане вельможний Ведмідь. Я готовий одразу запропонувати вам стратегію просування.
- Шо-шо? А ну кажи нормальною мовою!
- Я можу запропонувати вам план, за яким до вас піде максимум електорату.
- І який це план?
- А от який, – Колобок набирає в груди більше повітря. – Терміново запускаємо другий рівень пенсійної реформи і створюємо державний накопичувальний пенсійний фонд. Про недержавні я вам раніше розповідав... А тут – державний!
- І що це дасть? Мені тут порадили обіцяти нові робочі місця, говорити про підйом реального сектору економіки...
- Чудово, пане Ведмідь! – Колобок підстрибує від задоволення. – Моя реальна пропозиція не йде врозріз з порадами ваших політтехнологів. Швидше навпаки. Саме завдяки коштам нового пенсійного фонду у вас з'явиться можливість реалізувати усе те, що ви наобіцяєте. І шахти нові побудуєте, і заводи відновите, і сільське господарство потрошку піднімете. Кошти фонду – це ж надзвичайно потужний довгостроковий інвестиційний ресурс!
- Ну і коли буде результат від твого ресурсу?
- Зовсім скоро, пане Ведмідь, років за десять.
- Ти що, колобокий, з дуба впав? – Ведмідь робить спробу копнути Колобка, але вчасно помічає наставлену Дідом берданку. – Мені все треба зараз і великими купюрами! Інакше я Лисицю на виборах не переграю! Тьху на вас, галушкоїди мордасті...
Обурений Ведмідь іде в бік лісу.
Сцена десята.
Баба виносить нову миску з варениками. Дід ховає берданку. Всі, вільно зітхнувши, повертаються до ідилічного поїдання смакоти.
Раптом Заєць і Кіт, тремтячи і підвиваючи від переляку, кидаються під лавку. У Колобка вареник стає поперек горла. В бік хати суне Вовк. Побачивши Діда з берданкою, він починає розмахувати краваткою від Brioni наче білим капітулянтським прапором.
- Не стріляйте, не стріляйте! Я до Колобка!
Колобок викочується назустріч Вовку.
- Вітаю, пане Вовк! Якщо ви з миром, то ніхто й не стрілятиме.
Вовк підходить ближче.
- Та з миром я, з миром. Мені потрібно на вибори створити потужну економічну програму. Шукаю головного консультанта. Згадав про твій талант і прийшов. Підеш до мене?
- Велика честь, пане Вовк. І дуже цікава для мене пропозиція. Я от щойно пану Ведмедю говорив...
- Ти що, вже на конкурента працюєш?
- Та ні, ми не домовилися. Він не розуміє переваг моєї стратегії.
- А ну давай, розповідай, – Вовк присів біля миски з варениками і почав колупатися телефоном Vertu в зубах.
- Моя ідея, пане Вовк, підняти рівень життя в нашому лісі, запровадивши в ньому другий рівень пенсійної реформи. Це означає, що паралельно з солідарною пенсійною системою почне діяти державний накопичувальний пенсійний фонд. За нинішніх сорокарічних почнуть уже сьогодні сплачувати в цей фонд внески, аби через двадцять років вони отримували пенсію, гідну заморських лісів. І навантаження на скарбницю, за рахунок цього, буде значно зменшуватися. Та, найголовніше, в керманичів лісу з'явиться дуже вагомий інвестиційний ресурс, який можна використати і для будівництва доріг, і для...
- Це креативно, Колобок! – Вовк непомітно кладе один вареник до рота. – Я саме обіцяю всім життя в красивих містах, селах, пристойні аеропорти, дороги і взагалі тисну на те, що нам час мати розвинену інфраструктуру. І піпл хаває! Тобто електорат погоджується. А це голоси, які не треба купувати – вони на шару проголосують, розумієш? На ша-ру, просто за обіцянки!
- Ну...
- Ніяких ну! Кажи мені, скільки часу треба, аби цей ресурс, про який ти патякаєш, створив реальну можливість усе це побудувати?
- Років десять-п'ятнадцять, пане Вовк.
- Що??? Ти що, знущаєшся? На той момент мій президентський термін закінчиться, мене ніхто вдруге не переобере! Я піду на президентський заслужений відпочинок і весь цей ресурс залишу якомусь новому телепню? Ти що? Та ти точно на Ведмедя працюєш!
Вовк загрозливо підкидає лапу, аби схопити Колобка, той відстрибує. Дід робить попереджувальний постріл у повітря з берданки. Вовк, підібгавши хвоста і плутаючись у краватці від Brioni, тікає.
Сцена одинадцята.
Всі мовчки їдять вареники. Дід розбирає берданку, змащує її маслом.
Раптом Бабуся сплескує руками і затуляє обличчя:
- Ой лишенько! Вона! Брехунка ця солодкоголоса, що кривдила нашого Колобка!
На горизонті з'являється елегантний силует Лисиці.
Бабуся чимдуж біжить до хати і повертається з качалкою в руках. Дід по-солдатськи швидко готує берданку до бою.
Лисиця підходить ближче, тримає в руках пачку захисних масок від пандемії та аксолінову мазь.
- Дорогі мої виборці! Я принесла вам подарунок!
- Нікому не треба твої подарунки! – Бабуся загрозливо піднімає вгору качалку. Але Зайчик з Котом непомітно забирають з лап Лисиці аксолінову мазь та починають активно нею вимазуватися.
- І взагалі, – Лисиця задирає догори носа, – Мені потрібні не ви, а ваш Колобок. Чуєш, ти, круглий розумник! Придумай мені таку схему, щоби був повний і остаточний прорив! Щоб усі в народі назавжди засвоїли, що я – краща. Або придумай, як їх усіх треба примусити в це повірити.
- А на чому, пані Лисиця, ви будуєте свою передвиборчу платформу? – Колобок трохи ніяковіє. – Про що говорите мешканцям лісу?
- Та... – Лисиця тицяє в Колобка французьким манікюром, який так пасує до її перлів. – Говорити можна, про що хочеш. Я від своїх слів можу відмовитися завжди. Ти що, забув, що я Принцеса Лісу!
- Тоді давайте конкретно займемося пенсіями, це всіх завжди дуже турбує.
- Чудовенько! Дебати про пенсії – це моя улюблена справа!
- Ну...з точки зору політтехнологій... – Колобок чухається потилицею об вимазаного маззю Кота. – Ви запропонуєте створити державний пенсійний накопичувальний фонд. Пообіцяєте зробити це, як тільки станете Королевою. До фонду почнуть надходити вклади для сорокарічних. Таким чином ви розвантажите нині існуючий пенсійний фонд, ефективно почнете боротися з інфляцією, вам не доведеться запускати друкарський верстат, аби наклепати грошей, що вічно треба платити пенсіонерам. Фонд почне збільшуватися в розмірах щороку. Його кошти ви проінвестуєте у вигідні проекти, спрямовані на розвиток господарства лісу...
- Чекай, завдяки цьому фонду я зможу збільшити пенсії вже через місяць?
- Звичайно, ні.
- А через два місяці?
- Також ні.
- Ну а хоча б у найближчому випуску "Свободи лісу" я зможу про збільшення пенсій говорити?
- Говорити ви зможете, навіть слід говорити про це щодня. Але реальне збільшення пенсій настане років за двадцять, коли сьогоднішні сорокарічні вийдуть на пенсію.
- Ах ти хлєбс безпородний! Я тобі дам – двадцять років! Я Королевою маю стати зараз! – хижо посунулася на Колобка Руда.
Поруч з'являються ще дві персонажі – Вовк і Ведмідь, які з піднятими вгору кулаками йдуть на Колобка та всю його компанію.
- Не віддамо Колобка цим звірям! – Дід кидається в атаку з берданкою напоготові.
Бабка швидко біжить до клуні. Через відчинені дверцята клуні надвір хутко вилітають, котяться сотні, або навіть тисячі колобків. Вони швидко заповнюють весь простір хати, подвір'я перетворюється на живе колобочне море.
- Ось, – гордо промовляє Бабка, – ночей не досипала, пекла тобі групу підтримки!
Колобки котяться назустріч Ведмедю, Вовку і Лисиці, скандуючи: "Ми – нація колобків! Ми – нація колобків!", "Геть з нашого двору!", "Ганьба кар'єристам і брехунам!".
Трійця зупиняється, розвертається і починає тікати. Здобна колобочна маса, войовничо вигукуючи, лине за ними.
Сцена дванадцята.
На пригорку стоїть величезний бігборд, з якого усміхається Колобок. Внизу підпис: "Колобок – наш Президент!", а ще нижче: "Нація колобків починає і виграє!".
В хаті Баби і Діда працює передвиборчий штаб. Зайчик друкує листівки на портативному друкарському верстаті, Кіт на швейній машинці строчить якісь агітаційні прапори, Дід готується стати міністром оборони, а тому вивчає нову модель станкового кулемета. Бабка порається біля печі, виймаючи звідти все нових і нових рум'яних колобків. Вона складає їх один на одного у велику діжку. На діжці великими буквами написано: "Електорат". До виборів залишається зовсім мало часу.
І старим часам настає...
Повний кінець.
