25 років без Моісея. Частина VІI
В попередній частині про таке: чому економічна велич Венеції залишилась у минулому; передумови успішності переходу до інклюзивності; як цифрова революція збільшує трансформаційний потенціал України.
У російському експертному середовищі є досить популярною думка про необхідність підтримки довготривалого збройного конфлікту на території Донбасу. Це дозволить, на їх думку, фінансово виснажити Україну, дестабілізувати бюджетно-грошову систему та надовго закрити питання проведення реформ. Врешті-решт знову нав'язати нам владу, згодну на васальні відносини з Москвою, якій успішна Україна категорично протипоказана.
Так, збройний конфлікт приніс багато горя і страждань, людські втрати та матеріальні збитки, зубожіння незахищених верств населення та поневіряння переселенців. Але, всупереч сподіванням росіян, "Донбаський гамбіт" не тільки не послабив, а навпаки, підсилив нашу потенційну спроможність до реформ.
По-перше, суспільство отримало наочне підтвердження сили самоорганізації та значення громадських організацій у будь-яких сферах, навіть в таких специфічних, як обороноздатність країни.
По-друге, збройна агресія нівелірувала можливості владної верхівки користуватися так званою багатовекторністю. Західні країни та міжнародні фінансові організації допомагають нам перенести військово-економічну скруту за умов проведення системних реформ по впровадженню саме інклюзивних інститутів. Навіть у випадку неймовірно сприятливої експортної кон'юктури, нинішня влада не зможе повторити досвід попередників по згортанню реформ. Щоденні втрати ЗСУ нагадують їм та всім нам, що без зовнішньої допомоги ми ворога не подолаємо.
По-третє, звуження економічних зв'язків з Росією, без сумніву, суттєво вплинуло на падіння валового продукту та девальвацію гривні, зростання безробіття та соціальної напруги (особливо в східних регіонах). Але, в той же час, дозволило нам мінімізувати системну інтоксикацію наших олігархів та політичних діячів російськими екстрактивними інститутами. Згадаємо тільки багаторічні корупційні скандали з "дешевим" російським газом або 15-мільярдний кредит Януковичу.
Тобто, за допомогою нашого "брата", ми ще більше наблизились до побудови інклюзивних інститутів. Але чому тоді фондові індекси залишаються на ганебно низькому рівні і не реагують на очікування позитивних змін? Мабуть, інвестори вже стомилися від українських фальшстартів і вирішили все ж таки дочекатися ознак реальних зрушень в корпоративному та державному секторах. А може, чекають, коли нарешті в центрі Києва з'явиться пам'ятник Путіну та Януковичу від вдячних українців. Двом персонажам, які об'єднали Україну до боротьби з екстрактивним минулим, стали каталізатором творчої деструкції практично всіх сфер нашого життя.
В наступній частині про таке: накопичувальна пенсійна система як найбільш комплексна творча деструкція; як твориться суспільна довіра; чого остерігаються олігархи та популісти.
