25 років без Моісея. Частина VІІI
В попередній частині про таке: суспільство має вірити у силу самоорганізації; проблеми багатовекторності; системна інтоксикація російськими екстрактивними інститутами; пам'ятник від вдячних українців
Стійкий економічний розвиток можливий тільки в умовах постійних творчих деструкцій, постійних інноваційних змін відповідних інститутів. Одним з прикладів найбільш глобальної творчої деструкції за останні півсторіччя є пенсійна реформа в країнах з інклюзивною моделлю організації суспільства. Реформа, яка змінила парадигму соціального забезпечення, запровадивши накопичувальне пенсійне страхування.
Глобальні пенсійні активи вже перевищили 35 трлн. доларів, а в таких країнах, як США (121%), Велика Британія (112%), Австралія (120%), Нідерланди (184%) та Швейцарія (119%), пенсійні накопичення перевищують відповідні ВВП. Статистика свідчить, що час дискусій та пошуку альтернатив вже давно завершився серед розвинутих країн. Але, слід підкреслити, що навіть для країн зі сталими інклюзивними інститутами запровадження накопичувальної пенсійної системи приводило до значних напружень політичних інститутів та турбулентності серед правлячих еліт. А в таких країнах як Німеччина (13% пенсійних активів до ВВП) чи Франція (6%), які дещо затрималися з початком реформ, досі трапляються час від часу масштабні пенсійні страйки.
Ще значно складніше проходять процеси трансформації пенсійних систем у постсоціалістичних країнах, де необхідна більш глибока деструкція також й економічних інститутів.
Накопичувальна пенсійна система може ефективно діяти тільки в умовах повної інклюзивності інститутів. Тому, в постсоціалістичних країнах вона обов'язково стає криголамом екстрактивних відношень. Вона може убезпечити економічне майбутнє десятків мільйонів людей тільки за умов верховенства права та захисту прав власності, деолігахізації та демонополізації, заохочення до інвестування в нові технології та знання. За умов централізованої, але у плюралістичний спосіб організованої влади.
Впровадження пенсійної реформи в Україні дозволить поетапно розібрати всі економічні завали, створені діяльністю екстрактивних інститутів. Відновити фондовий ринок та наситити його якісними цінними паперами, поліпшити стан корпоративного управління у держаному та приватному секторах, забезпечити прозорість формування фінансових результатів підприємств та елімінувати можливості їх фіктивної збитковості. Це дозволить зменшити корупцію та збільшити податкові платежі з корпорацій.
Підвищення рівня капіталізації країни та її інвестиційної привабливості перестане бути абстракцією для більшості наших співгромадян. Економічні успіхи країни стануть запорукою високого рівня їх пенсійного забезпечення та їх громадянської позиції, творення якісно вищого рівня суспільної довіри.
Вкладники у накопичувальну пенсійну систему перетворяться в критичну більшість громадян, які не тільки підштовхнуть країну до остаточного переходу до інклюзивних інститутів, але й стануть запобіжником від можливих спроб сповзання до екстрактивності в майбутньому. Нарешті, критична маса населення перетвориться у критичну масу громадян.
Треба відзначити, що олігархічні та всі популістичні політичні проекти явно не захоплені від таких перспектив. Їх задача полягає в нейтралізації та дискредитації реформаторських зусиль. Таким чином, вони сподіваються зберегти систему інститутів у сталому, вигідному для них стані.
Основними аргументами з боку прибічників екстрактивних інститутів є наступне: параметри фондового ринку не відповідають вимогам накопичувальних пенсійних програм, нема якісних емітентів, їх баланси не прозорі і, відповідно, пропонують спочатку виправити вказані недоліки, і тільки потім запускати систему. Вони при цьому не хочуть помічати, що вказаний перелік дійсних проблем має всі ознаки "родових плям" екстрактивних інститутів. Тобто, пропонується результати екстрактивної діяльності виправити екстрактивними методами та перейти до інклюзивності. Виглядає все це досить кумедно, хоча вони говорять про це з дуже серйозними обличчями та з глибоким переконання в очах.
В наступній частині про таке: як екстрактивні інститути нівелюють значення фондового ринку, як для інвесторів, так і для емітентів; як включити населення до інвестування та змінити екстрактивну філософію емітентів.
