19 листопада 2009, 10:33

Гола правда про те, чому колобок пішов у президенти. Постскриптум.

Чому я зробив майбутнім Президентом Колобка, зрозумілим стає з попереднього блогу, в якому повний апгрейд казки закінчився висуванням Колобка від громади, що усвідомлює безперспективність проходження на вищу керівну посаду в лісі таких маргіналів як Ведмідь, Вовк і Лисиця.

Взагалі, після кожного творчого проекту (а до нього я відношу і свій апгрейд казки про Колобка) виникає не менш творча "пояснювальна записка" на тему, а навіщо, власне, було городити город. Тому цей блог – своєрідне "кіно про кіно".

По-перше, я безмірно вдячний своїм читачам за те, що вони, знайомлячись із історіями про Колобка, непокоїлися про моє психічне і фізичне здоров'я: боялися, що я зловживаю спиртними напоями або що підхопив грип. І результатом дії алколоїдів чи сильнодіючих противірусних ліків стали галюцинації про шматок тіста, що вміє переконливо "розкатувати" пенсійну тему. Друзі і колеги почали називати мене казкарем, а ті, кому щось потрібно, навіть Андерсеном. Хочу заспокоїти усіх – спиртним не зловживаю, і грип на мене поки не напав. Що ж до вправ у царині народної творчості... Вони мені сподобалися, і я вирішив розвивати "казковий" цикл. Тим більше, що незабаром після виходу перших казкових блогів, я зустрів мінімум двох блогерів, які підхопили цей стиль. Хоча поруч – досі незаймані ніші легенд та міфів. Отже, маю адептів казкового жанру в блогерстві, і тепер спокійний: якщо в нашій країні станеться несподіваний наступ на свободу слова, ми, блогери-казкарі, не пропадемо, а дякуючи дядьку Езопу, будемо й далі сіяти добре та вічне. Побачите, всіх інших заборонять та люструють, а ми – залишимось



По-друге, відповім серйозно, чому мене "занесло" в казки і я трохи поексплуатував Колобка. Справа в тім, що наша свідомість є згустком стереотипів. Так, якщо до вас у барі підсяде жінка з червоними очима, ви відсахнетеся від неї і тікатимете куди подалі: цей колір уособлює, згідно наших настанов, небезпеку (сигнал "стоп" або "обережно"). Якщо ж на вашому шляху зустрінеться зеленоока красуня, то шансів утекти від такої спокуси у вас набагато менше... Казки "впорядковують" нашу свідомість з раннього дитинства. Колобок – розумний, добрий, хитрий і незалежний. Звірі на його шляху – хижі, небезпечні та голодні. Такі елементарні речі блогер-казкар не повинен довго пояснювати, вибудовуючи складне мереживо сюжетно-психологічних ліній. Читач все знає краще за автора! Але читач не здогадується, які небезпеки для пенсійних фондів ховають у собі дії бандикуватих ведмедів, чи супер-інтелектуальних вовків, або ж наділених необмеженими владними повноваженнями лисичок. І завдання блогера – пояснити складні речі через прості образи... Коли ж виявляється, що кримінальна трійця звірів схиблена на боротьбі за президентсько-королівське крісло, то стає зрозумілим, що це казка – з поганим кінцем, а нації колобків, якщо вона не згуртується, буде від них непереливки. І це читач також дуже добре розуміє. На жаль, націю колобків напекти просто лише в казці. І справжнього президента обрати, і поганців прогнати...

Третій мотив. Пенсійна проблематика дуже складна для розуміння. І тут закладена серйозна небезпека ймовірних маніпуляцій. В "минулому" житті я викладав студентам Наргоспу фінанси. І звик пояснювати макро- та мікро-економічні процеси через схеми, діаграми, статистичні викладки та задачі. Шкодую, що за моєї викладацької практики мені не спало на думку роз'яснювати складні речі, збуджуючи "елементарні часточки" свідомості. Хто сказав, що в засадах економічної теорії не можна знайти місця для казкових сюжетів? Особливості функціонування державних фінансів в діалогах мультяшних персонажів, схожих на фігурантів тогочасного політикуму... Сто проти одного, що за такі експерименти в ті роки я попрощався би з професією. А ось студенти склали б іспити на "відмінно". Між іншим, нинішній мій колега по блогерству Борис Кушнірук був одним з найяскравіших студентів в моєму викладацькому житті.

Четверте, мета моєї блогерської активності носить просвітницький характер. Думаю, всі давно зрозуміли, що я не ставлю перед собою завдань заробляти політичні дивіденди. Умовна політизація казки про Колобка відбулася спонтанно: погодьтеся, не згадати виборчу тему було важко. Тим більше, що саме від позиції наступного Президента України (не казкового, а справжнього в усіх сенсах) залежить, чи відбудеться в країні пенсійна реформа. Поки що вона буксує "на переправі", і буде продовжувати копирсатися там аж до поки її не проштовхне уперед прогресивна та далекоглядна влада. Усім нам відомо: якщо на небі займаються зірки, це комусь та потрібно. І якщо вони там не займаються – також чийсь умисел. Поки що на пенсійному небосхилі темно, хоч оком світи. Найгірше те, що в суспільстві відсутня будь-яка громадська думка з цього питання. Та й звідки б їй взятися, якщо немає жодного інформаційного каналу, з якого громадяни України могли б отримувати адекватні відомості про можливості свого пенсійного забезпечення?! І не про теперішніх пенсіонерів мова. Йдеться про нинішніх тридцяти-сорокарічних, які могли б взяти участь у пенсійних програмах із забезпечення свого майбутнього. Вони просто не знають, що третій рівень пенсійної реформи (недержавні пенсійні фонди) вже працює. Мої аналітики раз-у-раз моніторять інформаційний простір. Поки висновки невтішні: мій блог – чи не єдине системне джерело такої інформації...

І по-п'яте. Казка залишиться казкою, а казкар у цьому випадку пошиється в дурні, якщо не відбудеться нічого, що б перетворило казку на реальність. Я не просто казкар, я сам прикладаю багато зусиль для втілення, здавалось би, казкових ідей у життя. Моя блогова активність – це тільки верхівка айсберга. Я переконаний, наступний Президент України не має жодного шансу не матеріалізувати пенсійні проекти. Це стане дуже важливим кроком на шляху до заможності не лише окремих громадян, а й держави в цілому. Тому в наступному блозі я підкажу майбутньому Президенту, що саме він має зробити в цьому напрямку.

А поки що... ми з однодумцями, не гаючи часу, розпочинаємо зйомки мультфільму про пенсійну реформу, адже рейтинги Колобка сьогодні перевищують усі прогнози (між нами, за даними незалежного Інституту вірусології, якщо вибори Президента були б завтра, то Колобок набрав би 52% голосів виборців!). Тож, радійте, наш пенсійний Колобок перейшов на стадію продакшн, і незабаром ми його до вас "викотимо"...

25 років без Моісея. Частина ХІ

Чи обов'язкова накопичувальна пенсійна система, чи особові інвестиційні та пенсійні рахунки, чи "румунський" інвестиційний фонд – це все приклади інклюзивних економічних інститутів, які дозволять Україні створити вектор європейського (інклюзивного) розвитку...

25 років без Моісея. Частина Х

В попередній частині про таке: як екстрактивні інститути нівелюють значення фондового ринку, як для інвесторів, так і для емітентів; як включити населення до інвестування та змінити екстрактивне мислення емітентів...

25 років без Моісея. Частина ІХ

В попередній частині я вже звертав Вашу увагу до проблем емітентів на українському фондовому ринку. Вони були створені переважно в процесі масової приватизації, що обумовило непрозорість формування їх фінансових результатів та дуже обмежену кількість їх акцій у біржовому обороті...

25 років без Моісея. Частина VІІI

В попередній частині про таке: суспільство має вірити у силу самоорганізації; проблеми багатовекторності; системна інтоксикація російськими екстрактивними інститутами; пам'ятник від вдячних українців Стійкий економічний розвиток можливий тільки в умовах постійних творчих деструкцій, постійних інноваційних змін відповідних інститутів...

25 років без Моісея. Частина VІI

В попередній частині про таке: чому економічна велич Венеції залишилась у минулому; передумови успішності переходу до інклюзивності; як цифрова революція збільшує трансформаційний потенціал України...

25 років без Моісея. Частина VІ

В попередній частині про таке: фондовий ринок як індикатор інституційного стану країни; Помаранчева революція як невдала спроба розірвати порочне коло екстрактивних інститутів; генезис громадянського суспільства...