Катюзі – по заслузі!
"...Тема голодомору не хотіла нас відпускати, ми почали планувати наступну поїздку до бабусі спеціально з метою запису на диктофон її розповідей про ті часи.
Я знову і знову подумки просив у бабусі пробачення за свою байдужість та невіру до її бувалиць, сказав про це Ірці і раптом почув: "Слишь, маладьожь, а каком галадоморє ви гаварітє? Напіхалі вам в голову всякой хєрні еті націоналісти, а ви і уші развєсілі. Нє било нікакого галадамора, всьо ето прапаганда!" – повний текст тут.
Ця новела була задумана і в основному написана у травні 2007 року, коли я, зайвий раз прагнучи довести, що й один у полі воїн, розбив намет біля пам'ятника жертвам Голодомору й оголосив двотижневе голодування з єдиною вимогою – заборонити діяльність комуністичної партії – цього огидного вилупка колись могутнього кривавого монстра.
Звичайно, граючись у демократію, влада зробила вигляд, що нічого не відбувається, їм і далі в очі плюють, а вони кажуть, що дощ іде.
Вкотре зганьбилися сьогодні біля пам'ятника катові Косіору. Таке враження, що спеціально на камеру працювали – мовляв, ой які ми бідні-нещасні, хочемо щось зробити, а кляті комуняки не дають!
Хочеться запитати – а це треба було на цілий світ роздзвонювати, коли того боввана зніматимуть? Приїхали б собі троє дядьків зранку, зачепили краном, на машину поклали – та там роботи на 20 хвилин. Але ж не справа для нашої влади є головною, а дешевий піар.
А тут ще якийсь чужоземний недомірок зі свого курника починає повчати мене, як я маю ставитися на своїй землі до своєї історії! Тьху!
Нехай себе понюхає, як каже персонаж відомого мультика! Держава, яка хоче, щоб її поважали у світі, наступного ж дня відреагувала б адекватно – та ви, нешановні панове, всім своїм газом, нафтою та алмазами не розрахуєтесь, якщо вам виставити рахунок за всю вашу багаторічну "просвітницьку" діяльність тут!
Якщо правильно підійти до цього питання, ретельно дослідивши наслідки хоча б лише останніх 70 років російської окупації, то гітлерівська інвазія в Україну виглядатиме таким собі дрібним хуліганством.
Але Німеччина та Австрія без зайвих нарікань виплачують компенсації постраждалим, бо, вочевидь, щиро жалкують, що саме на їхніх теренах зародилася одна з "імперій зла". А тут ні каяття, ні, бодай, співчуття людського! І ще й про політкоректність дехто прагне нам щось патякати!
Вибачайте, але в моїй хаті може знаходитися лише ввічливий гість, такому, як кажуть, хліб і сіль та пошана. Але якщо він виявиться нахабним зайдою, я поводитимусь з ним за законами звичаєвого права. Так, як про це і написано в новелі.
І, думаю, що всі нормальні люди зі мною погодяться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
