Убієнним твоїм синам і донькам, Україно, – вічная пам'ять...

"Коли наша родина завтра запалить у вікні свічку, я довго дивитимуся на її полум'я. І мені здаватиметься, що мій народ – як це полум'я. Багато століть він змушений пригинатися під чужими вітрами, і коли здається, ніби це полум'я от-от згасне, воно відроджується з новою силою. Цей вогонь горітиме, доки ми зберігаємо його у своєму серці. Бо ми всі – маленькі жаринки цього великого вогню. Особисто для мене, свічка у вікні 24 листопада – це не лише свічка пам'яті і скорботи, це – ще й свічка непокори і спротиву тим, хто ненавидить мою країну, хто не визнає її трагедій і хто волів би бачити її покірною і переможеною.

А потім я вдивлятимусь у інші вікна, виглядаючи інших... Нескорених..."

Ці слова написала моя Тетянка. Підписуюся під кожним...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.