Від безкоштовного автобуса до космічних війн: чому обіцянки влади не врятують без результатів

За одні вихідні влада встигла пообіцяти українцям майже все: безкоштовний транспорт, резервні автобуси та навіть новітню зброю для перехоплення російських ракет за межами атмосфери.

Соціологія показує: це не допомагає. Корупційний крокодил переважив усі потуги сховатись за димовою завісою.

Є одна проблема: між гучним анонсом і реальним результатом – величезна відстань. І саме її влада дедалі частіше намагається заповнити красивими словами. А людям це вже набридло.

Після чергової масованої російської атаки, пошкодження енергетичної інфраструктури та Північного мосту в Києві президент Володимир Зеленський доручив організувати резервні транспортні маршрути. Згодом з'явилася ще одна ініціатива – розробити програму безкоштовного проїзду в наземному громадському транспорті столиці.

Але фокуси "чарівника у зеленому вертольоті" розбиваються об цілком практичні запитання. Хто фінансуватиме безкоштовні перевезення? Звідки візьмуться додаткові автобуси та водії? Як забезпечити стабільну роботу транспорту під час тривалих блекаутів?

Міський голова Києва Кличко вже заявив, що автобуси для посилення маршрутів є, але бракує водіїв. І це якраз той випадок, коли реальна управлінська проблема не вирішується президентським дорученням.

Українцям потрібні не нові обіцянки, а транспорт, який працює. Не чергові презентації антикризових заходів, а зрозумілий план із визначеними ресурсами, відповідальними та термінами виконання.

І це стосується не лише транспорту.

Космічні обіцянки на тлі реальних ракетних загроз

Ще показовішою є ситуація в оборонній сфері.

Після масованих російських ударів, які вкотре продемонстрували гостроту проблеми протиракетного захисту, інформаційний простір заповнили повідомлення про українські розробки для перехоплення ракет у ближньому космосі.

Але "перспективна розробка" – ще не готова система, здатна захистити українські міста вже сьогодні. Тим більше після всіх нереалізованих обіцянок про "гігаватти ракет між мільярдом дерев".

Потрібні конкретні відповіді: коли такі системи стануть на бойове чергування, скільки їх буде, як фінансуватиметься виробництво і які результати вони здатні забезпечити?

Натомість суспільству дедалі частіше пропонують захоплюватися майбутніми можливостями замість вимагати звіту про сьогоднішні результати.

Так само дивно звучать пояснення про те, чого Україна могла б досягти, якби не обмеження Ілона Маска щодо використання його технологій.

Але розповіді про те, що ми могли б зробити, – це не знищені російські ракети й не ліквідовані пускові установки.

Довіра партнерів залежить від наших рішень

Є ще один аспект, який влада не повинна ігнорувати.

Україна критично залежить від міжнародної підтримки. Але ця підтримка визначається не лише готовністю партнерів допомагати. Вона залежить також від якості наших власних рішень.

Боротьба з корупцією, незалежність державних інституцій, прозорість використання коштів, відповідальність посадовців – усе це безпосередньо впливає на довіру союзників.

Списку Качки-Кос скоро рік. Де виконання?

І коли на тлі нових корупційних скандалів влада відповідає черговими масштабними анонсами, виникає закономірне запитання: чи не намагаються інформаційним шумом підмінити відповідальність за вже ухвалені рішення?

Міжнародним партнерам потрібні не лише переконливі виступи українського керівництва. Їм потрібна впевненість, що допомога використовується ефективно, реформи не залишаються на папері, а державні інституції працюють за правилами, а не за політичними вказівками.

Довіра – це ресурс, який складно здобути й дуже легко втратити. І жодна інформаційна кампанія не замінить реальних реформ.

Час звітувати про (не) зроблене

Проблема нинішньої влади в тому, що анонси подаються як уже досягнутий результат.

Але країна, яка веде війну за своє існування, не може дозволити собі жити від однієї гучної обіцянки до іншої.

Кожне доручення має завершуватися конкретним рішенням. Кожна державна програма – мати фінансування та відповідальних. Кожна оборонна ініціатива – оцінюватися за тим, наскільки вона посилює захист України.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.