21 січня 2014, 18:50

Політична криза повинна підштовхнути реальне перезавантаження країни.

Після початку бійок на Грушевського варіативність подальших сценаріїв невпинно звужується, а швидкість переходу через больові пороги лише зростає. Питання "чим воно все закінчиться" лунають на барикадах і кухнях, у маршрутках та телеефірах. Патове протистояння біля стадіону Лобановського стало ілюстрацією української політичної кризи – жодна сторона не хоче радикалізації, проте в нинішньому стані не може виграти битву. Кожна сторона шукає нові аргументи і технології для того, щоб схилити терези на свій бік. Вуличні бійці не погодяться на щось менше, ніж відставка усіх і перевибори усього. Влада не піде у відставку, проте не готова розігнати та арештувати всіх протестувальників.

За великим рахунком, навіть повна тактична перемога однієї із сторін не вирішить накоплених системних проблем. І в такому разі силові протести спалахнуть знову – проти цієї ж або вже проти нової влади, яка не виправдає завищені очікування населення. Останні пару днів внесли в українську політичну культуру новий інструмент – коктейль Молотова. Після багаторазового перегляду телекартинки громадяни на рівні підсвідомості сприйняли – якщо влада не слухає обіцянок, треба брати каску, бензин та бронежилет і іти ту владу бити.

Найгірший із варіантів розвитку ситуації – єгипетсько-лівійський. Після подій арабської весни тут змінюються уряди, військові коаліції скидають релігійних, але протистояння лише наростає. Не отримавши негайного покращення, населення виходить на немирні протести і сприяє новим і новим бійкам і змінам урядів.

Проте чинне загострення політичної кризи дає в той же самий час і шанс на оновлення країни, і навіть на суспільний консенсус на проведення реальних реформ. Загроза громадянського конфлікту може і повинна підштовхнути еліти до зміни правил гри в країні.

На жаль, політичні переговорники концентруються на тактичних питаннях – з метою отримати владу або її не втратити. Змістовна дискусія щодо того, що робити з країною, ведеться переважно біля нічних багать на барикадах, причому з обох сторін тих барикад. Для народу відповіді на питання знаходяться часто легше, ніж для політиків.

За що і проти чого вийшли на вулиці маси наших громадян? Що саме "дістало"? Тотальна корупція і державний рекет – як би це не називати, і які б партійні кольори не значилися на значках ворогів народу. Рішення єдине і перевірене – дерегуляція дозвільних процедур, спрощення адмінпослуг, подолання побутової корупції та корупції середнього рівня. Апробація системи – проведена в Грузії. Чинна влада, так само як і попередники – оголошували, але не зробили. В нинішній Україні це реально зробити? Важко, але можна.

Олігархізація економіки, вивіз капіталу, нерівномірний розподіл доходів і майна – проблема? Про неї говорять на переговорах? Так, навіть пропонують повернутися до олігархічної системи влади, відмінивши суперпрезидентську Крнституцію. Які насправді варіанти рішення проблеми в інтересах громадян? Тут рецепти скоріше ліві: перегляд незаконної приватизації, демонополізація економіки, закриття корупційних макросхем, наповнення бюджету, ріст доходів громадян. Без сильної руки і безбашенної команди дракона не зламати. Проте інші варіанти не мають майбутнього.

Падіння і розвал соціальних стандартів – тема знову для лівих, проте їх все ще немає. Держава давно має чесно сказати – який мінімальний рівень освіти, медицини, пенсій вона здатна гарантувати, і переводити решту на офіційно платну основу.

Яскраві і нестандартні реформи проводить сусідня Угорщина. На її уроках також треба вчитися. Держава встановила контроль над фінансовою системою, випускники державних вузів відпрацьовують дипломи в своїй державі, заборонено бомжування в громадських місцях – та ще маса чого.

Проблеми відомі всім, і шляхи їх вирішення описані українськими аналітиками неодноразово – у "білих книгах", "українських проривах", виборчих програмах. Проте виконувати все це жодна влада не вважала за необхідне. І тепер народне повстання повинно стати тим останнім дзвіночком для всіх політичних еліт. Пора сформувати реальну програму реформ, і проводити їх швидко і жорстко. Чому народ так "повівся" на євроінтеграцію? Бо в суспільній свідомості саме так має виглядати країна – саме такі результати роботи влади бачать громадяни. І саме тому таке розчарування і гнів викликав зрив підписання Угоди, яку ніхто не читав.

Владний план реформування країни від 16 січня – країну не звабив. Одні кнути і жодної перспективи. Альтернативного плану від опозиції не дочекалися навіть за два майданні місяці. Навіть зараз план радикальних реформ може запропонувати чи опозиція, чи влада, чи третя сила. Ну, в крайньому випадку його привезуть з-за кордону, але це будуть реформи в інтересах не зовсім українського народу.

Тому тактичні бої звичайно необхідні, проте пора думати і про те, що потрібно буде робити після прориву барикади на Грушевського.

Виклики енергетичної безпеки: як пройдемо зиму?

Зима може стати складною і холодною не лише для Європи, яку Газпром зараз шантажує газовою зброєю. Перед Україною стоять не менші виклики і загрози в плані енергетичної безпеки...

"Корейський варіант" для української війни: є нюанси

Західні експерти періодично пишуть про можливість застосування в Україні мирного врегулювання за зразком корейської угоди про перемир'я, підписаної у 1953 році...

Державне управління в особливий період

Після закінчення війни миттєвого повернення до мирного життя не відбудеться. Занадто багато зруйновано – і це стосується не лише інфраструктури, так само знищено виробничі ланцюжки, соціальні зв'язки, мільйони громадян стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами...

Найбільш вагомою санкцію проти РФ повинно стати нафтове ембарго

Якщо західні країни захочуть змусити російське керівництво до поступок і до миру в Україні, найбільш суттєвим може стати їх рішення про запровадження ембарго на покупку російської нафти...

Реформу СБУ потрібно розморозити

В порядку денному останнього пленарного тижня шостої сесії Верховної Ради законопроекту про СБУ знову немає. Водночас, згідно підготовленого до другого читання тексту, вже з 1 січня цього року у нас мала працювати нова реформована спецслужба...

2022-ий рік стартує одразу з кількома політичними викликами

У грудні традиційно Український інститут майбутнього публікує прогноз на наступний рік, із повним текстом можна ознайомитися тут. Перші презентації прогнозу та отриманий зворотній зв'язок підтверджують наявність кількох серйозних викликів, які переходять у 2022-ий із поточного року і проявлять себе, не чекаючи закінчення новорічних канікул...