9 вересня 2024, 22:34

Яким тепер має бути Мінветеранів?

Ну, що ж. Після зашквареної попередниці, ветеранам здалося, що Мінветеранів, нарешті задихало, ожило й стає потроху ефективним для своїх бенефіціарів. Крута реалізація комунікації, титанічна праця з громадсткістю і стратегічна робота над формуванням політик. Саме політик. І сам міністр – бойовий командир, Герой України, що має авторитет у військових і ветеранів. І, реально, на диво, ефективна команда заступників, керівників управлінь, регіональних філій. Було запущено кілька глобальних програм, таких, як "Створено захисниками", круто перезапущено "Помічник ветерана", реалізовано концепцію ветеранських просторів та Центрів розвитку ветеранів.

Як сказав один генерал:

- Найкраще, що ви можете зробити для своїх солдат – показати, як ви турбуєтесь про своїх ветеранів

Стало очевидно, що відомство, яке конче, безумовно і маст хев має бути в нашій країні, де просто Нація ветеранів – почало піклуватись за українських ветеранів. За Олександра Володимировича вперше Президент України видав ОКРЕМИЙ Украз щодо ветеранства!

І всі очікували логічного призначення міністром т.в.о. Олександра Порхуна. Але! Зненацька, що стало для всіх несподіванкою, майже для всіх незрозумілою міністеркою призначили Наталію Калмикову. Людину, що не має бойового досвіду, людину, що... Яку не очікували. Вийшло, як вийшло. Та зараз не це головне. Команда Порхуна – Максим Кушнір, Руслан Приходько, Фархад Фархадов, Світлана Строкач, Олена Скорзова та інші зробили купу заділів і напрацювань, готових на 90%. І найголовніше – корисних для ветеранів. Це й постанови уряду, і законопроєкти, і цілі державні політики – ефективні і нагальні просто вже на вчора. Зараз – найголовніше залишити учасників команди Порхуна доробити ці важливі для реалізації ветеранської політики речі. Нова міністерка має створити всі умови, щоб попередня робота була ТОЧНО доведена до кінця. І це все – уже на вчора. Я просто закликаю пані Калмикову дати можливість і посприяти завершенню розпочатих проєктів і формуванню та впровадженню політик, нормативних та законодавчих актів. І, дасть Бог, ветеранська спільнота сприйиме цю турботу належно і акцептує ідентифікацію "свій-чужий" позитивно.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Підприємці у строю. Як Нацгвардія під командуванням генерала Півненка створила феномен лідерства і довіри

Є цифри, що говорять голосніше за будь-які промови. За даними Київського міжнародного інституту соціології, Національній гвардії України довіряють 84% громадян...

Суд проти енергетичної незалежності: як справа Андрія Журжія стала символом несправедливості

Коли в Україну не заходять інвестиції, ми часто чуємо пояснення: "Немає верховенства права, немає захисту інвесторів". Ці слова довго здавалися сухою статистикою, далекими від життя більшості українців...

Коли ''охоронці'' вриваються вночі, а АРМА мовчить про правду

Я, як ветеран і підприємець, добре знаю ціну слова та значення правди. І тому сьогодні хочу чітко заявити: Наші партнери Асоціації Підприємців-ветеранів Всеукраїнська профспілка захисників України заслуговує на повагу, а не на наклепи, які поширює Національне агентство з питань розшуку та управління активами (АРМА)...

Сергій Стрілець: ганебна сторінка українських профспілок. ч. 2

очікуйте продовження......

Сергій Стрілець: ганебна сторінка українських профспілок

Війна змінила Україну. Вона показала справжні обличчя людей, розставила крапки над "і" у питаннях моралі та цінностей. Але є ті, хто навіть у найважчі часи не полишає звичної для себе ганебної справи – збагачуватись на крові героїв...

Банк Восток робить другий постріл. Прямо в серце системної недовіри до ветеранського бізнесу

Є речі, які не потребують довгих пояснень. Бо коли вони стаються – ти просто розумієш: ось воно. Ось те, що мало відбутись. Як наступ. Як повернення побратима з госпіталю...