Сенс війни для комбата. Чому бат Кульчицького має стати окремою бригадою?

Я добре знаю, що таке відповідальність за людей. Не з кабінетів і не з брифінгів. Я знаю це з війни – з окопів, з бойових виходів, з втрат і з тиші після бою, коли ти рахуєш не звіти, а живих. Саме тому я завжди дуже обережно говорю про кадрові рішення у війську. Бо ці рішення завжди мають ціну. Часто – людське життя. Але є випадки, коли мовчати означає зраджувати правду. Призначення Олексія Зубача командиром батальйону імені генерала Сергія Кульчицького - саме такий випадок.

Це не комплімент і не ритуальна похвала. Це констатація факту: ми маємо приклад сильного, відповідального і професійного командира, який за короткий термін зміг відновити боєздатність легендарного підрозділу Національної гвардії України і повернути йому суб'єктність на полі бою.

Вдале кадрове рішення, яке дало результат



Призначення Олексія Зубача – ще одне підтвердження того, що командувач Національної гвардії України Олександр Півненко ухвалює кадрові рішення не формально, а по суті. В умовах повномасштабної війни це критично важливо. Коли на командні посади приходять не "зручні" і не "тихі", а сильні офіцери з характером і досвідом – армія починає діяти інакше.

Зубач – це командир, який не будує вертикаль страху, а вибудовує вертикаль відповідальності. Він не перекладає рішення "вгору" і не ховається за штабами. Він бере відповідальність на себе – і саме тому отримує довіру особового складу. А довіра на війні – це половина перемоги.

Відновлення боєздатності з нуля за три місяці

Факт, який не потребує прикрас: батальйон було фактично відновлено з нуля за три місяці. Не на папері, не у звітах і не в презентаціях для начальства. У реальних бойових умовах. Була відновлена керованість, дисципліна, злагодженість підрозділів і, головне, бойовий дух.

Це стало можливим лише тому, що командир був занурений у процес. Він знав реальний стан справ, а не "паперову версію". Він працював з офіцерами, сержантами і бійцями без дистанції і зверхності. Саме так відновлюється боєздатність – через щоденну, системну і жорстку роботу.

Легендарний підрозділ і відповідальність за історію

Батальйон імені генерала Сергія Кульчицького – це перший добровольчий батальйон в Україні. Це підрозділ, з якого фактично почалася сучасна історія Національної гвардії у війні з Росією. Це символ того моменту, коли суспільство саме стало на захист держави.

Командувати таким підрозділом – означає не просто керувати бойовою одиницею. Це означає плекати історію і нести відповідальність за її продовження. Олексій Зубач не експлуатує легенду. Він не перетворює історію батальйону на музейний експонат. Він робить її фундаментом сучасної боєздатності.

Покровський напрямок: війна без ілюзій

Успішні бойові дії батальйону на Покровському напрямку – ще один доказ правильності обраного курсу. Це один із найскладніших напрямків, де противник діє системно і жорстко. Там немає місця імітації, показовим маневрам чи красивим рапортам.

Саме там батальйон показує реальний результат: виконання бойових завдань, мінімізацію втрат, чітку взаємодію між підрозділами. Це і є справжній показник професіоналізму командира і підрозділу.

Турбота про людей як елемент обороноздатності

Окремо хочу наголосити на тому, що часто недооцінюють у військовому управлінні. Турбота про особовий склад, родини військовослужбовців, сім'ї загиблих і тих, хто зник безвісти, – це не гуманітарний додаток. Це елемент обороноздатності.

Боєць, який знає, що держава і підрозділ не кинуть його родину, воює інакше. Підрозділ, який бачить, що командир залишається з сім'ями загиблих і після похорону, формує справжню внутрішню єдність. Саме такий підхід демонструє Олексій Зубач.

Відповідальність, патріотизм, професіоналізм

Сьогодні Олексій Зубач – капітан Національної гвардії України. Але справа не у званні. Справа у масштабі відповідальності, яку він на себе взяв. У патріотизмі без пафосу і в професіоналізмі без компромісів.

Це командир, якому не потрібно пояснювати, за що ми воюємо. І не потрібно змушувати працювати. Йому достатньо дати можливість.

Чому батальйон має стати окремою бригадою

Я переконаний: батальйон імені генерала Кульчицького має стати окремою бригадою Національної гвардії України. Не з політичних причин і не для красивих заголовків. А тому, що для цього є всі передумови: історія, бойовий досвід, кадрове ядро, управлінська спроможність і авторитет серед особового складу.

Такі підрозділи потрібно не стримувати, а масштабувати. Давати їм можливість зростати у більші формування, передавати культуру управління, бойову етику і відповідальність.

Приклад, який держава має підтримати

Українське військо сьогодні виграє не числом, а якістю. Якістю людей і рішень. Історія батальйону імені генерала Кульчицького під командуванням Олексія Зубача – це приклад, який потрібно не просто наслідувати. Це приклад, який держава зобов'язана підтримати інституційно.

Бо саме з таких командирів і таких підрозділів будується майбутня переможна армія України.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.