Фінанси як інструмент справедливості: чому небанківський сектор має стати партнером ветеранів
Гроші не нейтральні. Вони або цементують довіру й відчуття справедливості в суспільстві – або роз'їдають його зсередини.
Україна вже живе в новій реальності: ми – нація ветеранів. Це не метафора і не політичний слоган. Це соціальна, економічна й культурна рамка, під яку має перебудовуватися країна: ринок праці, освіта, медицина, державні сервіси, а також – фінансовий сектор.
Бо повернення ветерана в цивільне життя починається не з гасел. Воно починається з доступу до ресурсу: до фінансування, до інвестицій, до довіри. І тут небанківський фінансовий ринок може бути або частиною рішення, або частиною проблеми.
1) Небанківський ринок: великий, швидкий і все більш відповідальний
Небанківські фінансові установи давно перестали бути "другим ешелоном" економіки. Національний банк фіксує, що активи небанківських фінустанов зростають, а їхня частка у фінансовому секторі – суттєва: у І кварталі 2025 року активи небанківських фінустанов сягнули 508,4 млрд грн, що становило 10,3% активів фінансового сектору.
Станом на 1 листопада 2025 року в Україні працювало 787 учасників небанківського фінансового ринку. Серед них – 417 фінансових компаній, 53 страховики non-life, 10 life-страховиків, 52 кредитні спілки, 74 ломбарди та інші сегменти.
Небанківський сектор поєднує швидкий, технологічний, доступний і конкурентоспроможний сервіс, який водночас викликає довіру. Адже саме небанківські гравці найчастіше працюють там, де банкам дорого або незручно: мікрокредитування, факторинг, лізинг, страхові продукти для малого бізнесу, онлайн-сервіси для людей, які мають нерегулярний або обмежений фінансовий запас.
Війна підняла ціну помилки. Коли у країні мільйони людей проходять фронт – будь-яка несправедливість у цивільному житті множиться на втому, травму та відчуття зради. А фінанси – це той нерв, який болить першим.
Регуляторний нагляд, прозорість, комплаєнс, захист прав споживачів – це питання національної стійкості.
2) Чому підтримка ветеранського підприємництва – це не "соціалка", а економічна оборона
Люди, які пройшли війну, часто мають ключові якості підприємця: дисципліну, відповідальність, швидке прийняття рішень, здатність працювати в умовах невизначеності. Але є один бар'єр, який ламає навіть найсильніших: доступ до капіталу.
Ветеран повертається – і бачить таке:
● банк просить ідеальну кредитну історію та заставу;
● інвестор хоче гарантій;
● ринок праці не дає гідної рамки;
● держава часто не встигає.
Як наслідок, втрачається темп, який важливий для економіки у війні так само, як темп для армії на полі бою.
Тому підтримка ветеранського підприємництва – це частина обороноздатності, що повертає людей у продуктивне життя, створює нові виробництва, локальні економіки, стабільність громад.
3) ПВО: інвестиційна модель, яка працює – і яку вже помітили великі гравці
Є речі, які не треба вигадувати десять років. Їх треба просто зробити правильно – і масштабувати.
Проєкт "Приватні ветеранські облігації" (ПВО) - саме з таких рішень. Його логіка проста: цивільні інвестори купують облігації, а залучені кошти спрямовуються на фінансування ветеранських бізнесів – під адекватні умови та зі зрозумілою економікою процесу.
LIGA.net описує механіку так: "Гроші залучають, продаючи облігації під 6% річних." (ЛІГА.biz)
І дає ключовий результат, який для мене важливіший за будь-які презентації: "Кошти вже отримали 19 ветеранських бізнесів на загальну суму 150 млн грн." (ЛІГА.biz)
Що це означає в реальності? Це означає, що гроші – дійшли. Не "в теорії", не "планується грант", не "після перемоги". Вони вже працюють у бізнесах.
І ще один важливий маркер: у ПВО заходять не лише ветерани й приватні інвестори "по серцю". За даними LIGA.net, у ветеранські облігації інвестував, зокрема, Олександр Соколовський, власник групи компаній "Текстиль-Контакт" – і відкрито говорить, що справа не у доходності. (ЛІГА.biz)
Це і є той момент, коли суспільство починає ставати безпечнішим, надійнішим і справедливішим: коли сильні цивільні гравці показують приклад, що "ветерани – це не проблема", а стратегічний актив країни.
4) Кейс Aventus Ukraine (CreditPlus, pluscard): коли небанківська компанія стає партнером стійкості
12 листопада на Digital Banking Conference 2025 ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (бренди CreditPlus і pluscard) отримало відзнаку від Асоціації підприємців-ветеранів АТО за підтримку ветеранського підприємництва та участь у проєкті ПВО.
Фінансова позиція й масштаб
ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" працює на ринку з 2017 року. За офіційною фінансовою звітністю, оприлюдненою на сайті Національного банку України, за 9 місяців 2025 року компанія отримала 1,8 млрд грн доходу та 235 млн грн чистого прибутку (https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist). А на початку 2026 року Національний банк вперше визначив перелік значимих фінансових компаній, і до нього увійшло ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА". (Національний банк України)
Компанія належить до фінансових установ, рішення яких мають важливе значення для фінансового ринку країни.
Якість сервісу як конкурентна перевага
У фінансовому секторі довіра – ключова та комплексна річ, яку не створити лише рекламою.У 2024 році, за результатами FinAwards, Володимира Довгаля було визнано "Найкращим CEO мікрофінансової організації". (Мінфін)
А в тій самій премії CreditPlus відзначали у номінаціях, пов'язаних із якістю обслуговування клієнтів. (Мінфін)
Чому тут важлива персональна ініціатива
Ідея підтримати ПВО виникла на рівні керівництва компанії. Ініціатором виступив CEO Aventus Ukraine Володимир Довгаль. За повідомленням Асоціації українських банків, Aventus Ukraine долучилася до ініціативи, придбавши облігації на суму 3 млн грн; у матеріалі також зазначено, що на той момент загальний обсяг інвестицій у межах проєкту становив близько 25 млн грн. (aub.org.ua)
А публічна комунікація АПВА фіксувала важливий символічний факт: Aventus Ukraine стала першою фінансовою компанією, що придбала приватні ветеранські облігації. (Facebook)
Подібні рішення поступово формують практику участі небанківських фінансових компаній у спільних проєктах.
5) Чому це має стати трендом для великого цивільного бізнесу
У 2026-2027 роках у країні буде величезний запит на одну річ: нормальне цивільне життя.
І його не зроблять лише держава або волонтери.
Його зроблять системні гравці економіки:
● великі компанії;
● фінансовий сектор;
● корпоративні інвестори;
● лідери ринків.
Реінтеграція – це значно більше, ніж термін із документів. Фактично йдеться про економічний процес, який має працювати і який потребує фінансування.
ПВО дає бізнесу зрозумілий спосіб долучитися до цього процесу через інвестиційний інструмент.Це не "збір", не "донат", не "разова благодійність". Такий формат участі створює реальний результат і дозволяє ветеранам повернутися до активної ролі в економіці.
І тут кейс Aventus Ukraine важливий не тільки сумою, а й прецедентом: "Ми – перші".А значить, інші вже не можуть сказати "це неможливо".
6) Що може зробити бізнес уже зараз
Я звертаюся до власників і CEO великих цивільних компаній – особливо тих, хто заробляє в Україні, користується українською інфраструктурою, українськими людьми, українською свободою.
1. Виділіть частину інвестпортфеля/резервів на інструменти підтримки ветеранського бізнесу (ПВО – один із таких інструментів).
2. Зробіть це публічно: суспільству потрібні приклади, а не "тиха доброта".
3. Підключіть компетенції: фінанси + консалтинг + ринки збуту. Ветеранському бізнесу часто потрібні не лише гроші, а й доступ до ланцюжків постачання і продажу.
4. Поставте собі KPI на ветеранські партнерства – як на кібербезпеку чи комплаєнс. Бо це теж про стійкість.
Фінальний висновок
Небанківський фінансовий сектор в Україні вже великий і впливовий.
І тепер питання не в тому, чи "може" він бути соціально відповідальним.
Питання – чи готовий він брати участь у формуванні нової країни, де ветерани не просять милостиню, а отримують ресурс для розвитку, масштабування й створення цінності.
Aventus Ukraine показала, що відповідальність – це не абстракція, а конкретні рішення, конкретні суми і конкретна позиція.
Тепер черга інших.
Бо справедливість – це не емоція. Це інституція.
І фінанси – один із найсильніших способів цю інституцію побудувати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
