''Кому война, кому мать родна''або пандемія по-київськи
Вчора я побував у мерії на засіданні надзвичайного штабу по ситуації з грипом. Проводив його особисто Леонід Черновецький. Але якщо хтось думає, що міська влада приймала там якісь стратегічні рішення по боротьбі із "свинячим" грипом, то хочу розчарувати. Оточення мера розродилось аж на дві ініціативи – мити господарським милом сходові клітини в будинках і роздати 300 тисяч медичних пайків для пенсіонерів. Тобто спочатку була гречка а тепер амізон та оксолінова мазь. Очевидно цим і обмежиться боротьба з вірусом. Можливо, команда Черновецького просто не хоче "вбивати собі подібних"?
Насправді з 2006 року в Києві на повну силу лютує інший вірус, вірус Черновецького. Ця інфекція активно паразитує на киянах. Вона зуміла пережити санітарну обробку у вигляді торішніх виборів, а зараз хоче закріпитися в столиці до 2012 року. Її головні ознаки – намагання побільше вкрасти, побільше зруйнувати, тотально приватизувати місто разом з його мешканцями.
Наслідки – Київ балансує на грані банкрутства, комунальне господарство виживає лише завдяки казначейським кредитам, комунальні підприємства заробляють гроші в тіньовий бюджет, тоді як в офіційному кошторисі величезна дірка в 5,2 млрд. грн.
"Свинячий" грип просто показав справжнє становище київської медицини, він підняв завісу, і всі побачили, до чого довели галузь молоді менеджери столичного градоначальника. Відбувся "прорив" під напором епідемії, але такий же прорив може завтра статися в будь-якій галузі міського господарства – ЖКГ, освіті, транспорті. Вірус Черновецького пожер Київ зсередини, тепер місто лихоманить, але вакцину від цієї інфекції можуть вигадати тільки самі кияни.
Нагадаю, що ще в 2007 році медицину вилучили з-під контролю районів, централізували, створили три територіально-медичні об'єднання (ТМО). Після цього вона була зруйнована вщент. Сьогодні столична медицина не готова побороти не тільки "свинячий" грип, але й банальну нежить. У лікарнях (навіть У дитячих поліклініках) немає елементарного набору ліків включаючи аналгін та аскорбінову кислоту. Головні лікарі звертаються до районів за допомогою, хоча теоретично ТМО мали б забезпечити їх усім необхідним. Наприклад, днями до мене звернувся головний лікар однієї з дитячих клінічних лікарень Шевченківського району. Він повідомив, що йому практично нічим лікувати хворих, а для закупівлі ліків потрібно 870 тис. грн. Загалом в столиці, щоб забезпечити лікарні та поліклініки на період епідемії потрібно бл. 200 млн. грн. Знайти такі кошти можна через внесення змін до міського бюджету і чим швидше, тим краще. 29 жовтня столичні депутати мало не до півночі дерибанили землю, але не знайшли жодної хвилини, щоб обговорити епідемічну ситуацію. Якщо вони й далі будуть тягнути час, то завтра медикам як в середньовіччі залишиться лише обкурювати димом заражені квартали. Інших інструментів у боротьбі з інфекцією в них не буде.
Те що запропонував мер на засіданні штабу по грипу, – це чергова порція популізму на ґрунті медичної безграмотності. Що таке 300 тис. медичних пайків для пенсіонерів? Це крапля в морі, яка не допоможе ні пенсіонерам, ні іншим киянам. Будь-який лікар вам скаже, що в групу ризику входять люди працездатного віку 20-50 років. По-перше, їх коло контактів досить широке, по друге, вони інтенсивно пересуваються містом, по-третє, вірус як правило атакує порівняно молоді організми. Тобто ті 5 млн. грн., які мер виділив на пайки, слід було б віддати комунальним медичним закладам. Це, звичайно, крапля в морі, але двом-трьом лікарням можна було б допомогти. Але перед "молодою" столичною командою стоїть зовсім інше завдання – "освоїти" бюджетні кошти, попутно зробивши широкий жест, нібито для допомоги бідним. Як каже російське прислів'я: "кому война, кому мать родна". Тобто замість того, щоб затвердити пакет комплексних заходів по боротьбі з грипом, команда Черновецького продовжує роздавати "гречку".
Сьогодні комунальне підприємство "Фармація" працює виключно на ці пайки та на дезінфікуючі засоби для миття сходових клітин у під'їздах. Скільки грошей пройде через це КП і який відсоток дійде до адресата це велике питання. Але знаю точно – київська медицина як була голою-босою такою і залишиться. За минулі роки столична влада обібрала її до нитки та ще й змусила заробляти гроші, нібито для наповнення бюджету. Ці комерційні експерименти тривають у медзакладах і досі. Створили жахливу за своїм цинізмом систему – керівництво ТМО виступає в ролі збирачів оброку, яке доводить до відома головних лікарів щомісячно розкладку коштів, що мають надійти з лікарень. Причому назад у вигляді інвестицій ці гроші не повертаються, а йдуть комусь у кишеню.
Всі знають про такі факти, але офіційно лікарям про це говорити заборонено. Черновецький і його заступники досить довго і не безуспішно намагаються закрити лікарям рота. Лікарні перетворили мало не на режимні секретні об'єкти, за розголошення інформації – звільнення. Дійшло до того, що навіть профспілку, яка доносила до журналістів кричущі факти зловживань столичних посадовців, намагалися зруйнувати. Як результат – між пафосом і бравими рапортами заступників Черновецького та реальним станом київської медицини величезна прірва. Насправді, Київ не готовий до "свинячого" грипу. Вірус Черновецького настільки ослабив імунітет медичної галузі, що вона беззахисна навіть перед звичайною застудою.
Але великі потрясіння, як правило, є каталізаторами змін. Сподіваюсь, що "свинячий" грип, навіть якщо він не проявиться в столиці, стане приводом задуматися над шляхами реформування нашої медицини. А ще є надія, що разом з грипом ми позбудемося й команди діючого мера, тобто створимо дієву вакцину. Тому вже сьогодні потрібно думати, що слід зробити для того, щоб витягнути столичну медицину з тієї прірви бідності та приниження, куди її загнали Черновецький і компанія. Пропоную своє бачення змін у медичній галузі:
- ліквідувати ТМО;
- створити районні медичні об'єднання, незалежно від відомчої підпорядкованості;
- включити до складу районних медичних об'єднань усі амбулаторно-поліклінічні та стаціонарні заклади. Створити єдиний медичний простір.
- залишити за Головним управлінням охорони здоров'я організаційно-методичну та координаційну функції;
- розширити мережу закладів сімейної медицини. Почати будівництво районних Клінік сімейної медицини, які будуть працювати одночасно з дитячим і дорослим населенням;
- розширити мережу стаціонарів (і особливо для хворих, які потребують тривалого лікування). Має бути переглянутий радіус обслуговування населення поліклініками – поліклініка повинна бути біля дому;
- запровадити державне медичне соціальне страхування;
- створити муніципальну аптечну мережу;
- запровадити міські стандарти якості медичних послуг. Функції контролю та моніторингу їх дотримання покласти на спеціальну комісію.
- забезпечити медикам зарплату не меншу за середню зарплату по Києву (довідково: за 2008 рік – 3212 грн.) та соцпакет;
- вирішити проблему житлового забезпечення медиків через створення фонду муніципального житла;
- одночасно розвивати платну, безкоштовну медицину та медстрахування;
- запровадити в дію громадську міську ініціативу "Здорова родина – щаслива дитина".
З деякими ініціативами можна сперечатись, деякі можна доповнювати. Але головне – зрушити справу з мертвої точки. Для цього киянам потрібно набути природного імунітету проти двох речей. По-перше, проти "свинячого" та будь-якого іншого грипу, а, по-друге, проти вірусу Черновецького. Останній знищив усю інфраструктуру міста і залишив нас беззахисними перед епідемією. Але весна обов'язково принесе нам свободу від цієї пошесті (30 травня вибори до районних у місті Києві рад). Киянам треба тільки не втратити шанс на одужання. Основні компоненти нашої вакцини – це єднання та віра у власні сили. Об'єднуйтесь заради рідного міста, розраховуйте тільки на свої сили, обирайте нову професійну та порядну владу. І жодна пандемія, ні "пташиного", ні "свинячого", ні "Черновецького" грипу нам не буде страшна. Тож не хворійте, будьте здоровими і дивіться в майбутнє з оптимізмом. Звичайні люди здатні на надзвичайні вчинки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
