Без нас зміни неможливі
Уявіть собі, що вам треба переступити поріг чужої квартири і поспілкуватися із зовсім незнайомою людиною. Це дуже непросто. Але особливо важко спілкуватися з людьми, які зневірені, які опустили руки і думають, що від них сьогодні нічого не залежить.
Вони обмежили свій світ чотирма стінами та роботою, а решту подій, що відбуваються в Києві, сприймають як даність. Періодично на кухні критикують владу. Коли говориш їм про взаємодію киян, взаємодопомогу, об'єднання заради змін, вони в це не вірять. Але одночасно приймають на віру казки та обіцянки із вуст чергового політика, який в очах електорату хоче здаватися супергероєм.
Я згадую 1998 рік, коли вперше як кандидат-мажоритарник балотувався до Київради в мікрорайоні Нивки. Ще тоді я засвоїв одну істину – треба не годувати людей обіцянками та гречкою, а слід пробудити в них ініціативу. Треба чесно сказати – так, ні ми, ні хтось інший не вирішить усіх ваших проблем. Але краще спільними зусиллями зробити якусь малу справу, ніж пообіцяти глобальну реформу і на другий день після приходу до влади забути про це. Наведу красномовний приклад. За роки незалежності в Україні працювало 19 урядів. Вони встигли підготувати сотні глобальних проектів, концепцій, планів. Але всі вони залишились на папері. Якби кожен з них сконцентрувався на якійсь одній справі – освіті, медицині, ЖКГ – ми б зараз мали як мінімум на 19 проблем менше.
Тому в рамках акції "Від дверей до дверей", яку сьогодні проводить громадський рух "Кияни передусім!", ми не говоримо з людьми про глобальні проблеми. Ми акцентуємо увагу на малих справах, але обов'язково наголошуємо – без вашої участі зміни не відбудуться. Наприклад, пофарбувати під'їзд чи дитячий майданчик, висадити клумбу чи прибирати парк, вкопати лавку чи вкрутити лампочку на поверсі. Будь ласка, ми допоможемо інструментами, людьми, матеріалами, але зберіться, вийдіть і зробіть це самі. Іншого шляху немає.
На жаль, наші політики і на рівні країни, і на рівні Києва безжально експлуатують залишки пострадянського патерналізму. Особливо в цьому плані постарався Черновецький і колишня "молода команда". Чотири роки людям товкмачили в голову, що як Ленін у Кремлі, на Хрещатику, 36 працює добрий мер, який усе знає і усе вирішить. Наслідки виявились дуже плачевними. Тому рано чи пізно від такої практики треба раз і назавжди рішуче відмежуватись. Акція "Від дверей до дверей" якраз і проводиться для того, щоб чесно говорити з людьми. Показати, що в них існує величезне поле можливостей. Треба лише не боятися, переступити поріг квартири і взяти на себе відповідальність за майбутнє Києва.
Сьогодні ми стукаємо в двері до людей, але свої двері залишаємо відкритими для всіх мешканців столиці. Я впевнений, що ми отримаємо результат. Цим результатом будуть зміни в Києві. Ці зміни будуть гордістю і наслідком роботи саме киян, а не політиків.
