Василь Вишиваний з роду Габсбургів
Він помер від туберкульозу у Києві в Лук'янівській тюрмі у серпні 1948 року.
Помер, як український патріот, хоча української крові в ньому не було жодної краплини. Помер, так і недочекавшись незалежності і свободи для народу, який любив над усе на світі, для нас із вами.
А звали його Василь Вишиваний!
Вільгельм Франц Габсбург – Лотарингський, син ерц-герцога і тосканської принцеси, по волі Господній усе життя присвятив землі, де провів своє безтурботне дитинство, землі України.
Ще підлітком він мандрував інкогніто гуцульськими селами,
зачаровувася мелодійністю українських пісень, смаком української кухні, пейзажами мальовничих Карпат. Вже малим принц навчився говорити українською і віддавав їй перевагу перед рідними німецькою і італійською мовами. Запоєм читав Історію України-Руси Грушевського, мініатюри Стефаника, поезії Шевченка, прозу Франка (кажуть, німця за походженням). Українці називали хлопця романтично Красним (тобто, вродливим) Принцем. І на думку історіографів, романтичне ставлення до України у молодого Габсбурга не обійшлося без україночки. Та історія замовчує цей факт.
З початком першої світової, Віллі – Василь Габсбург – Вишиваний починає свою військову кар'єру і проходить шлях від командира уланської сотні до одного з керівників ОУН – УПА. Коновалець і Мельник всерйоз розглядали принца Вишиваного в якості претендента на український престол. А він в той же час випускав у Відні газету "Соборна Україна", чим заслужив повагу як серед пересічних галичан і полісян, так і серед європейського естеблішменту тих часів.
Принц також був чудовим поетом. Його збірку "Минають дні" можна і сьогодні знайти у наукових бібліотеках наших міст.
Та долі судилося, щоб принц помер як мученик. Органи НКВД викрали його з Відня, який у 1947 році частково перебував під наглядом радянських військ, і перевезли Габсбурга до кіївської Лук'яновки, де принц з часом і помер від туберкульоза.
На жаль, не зважаючи на те, що Вишиваний не раз закохувався, він так і не одружився. І нащадків теж на жаль не дочекавсь.
Проте, ту свободу, яку ми виборюємо зараз, він для нас і наших дітей виборював все життя. При тому, що на відміну від наших доморощених олігархів, він був справжніх блакитних кровей.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
