Одна з вагомих причин війни на Донбасі
Припустимо, що дійсно в Донецькій і Луганській областях є неабиякі поклади сланцевого газу. Припустимо, що в недалекій перспективі, після сотень мільйонів доларів, вкладених у цю розробку, нарешті цей видобуток почне давати шалений прибуток.
Припустимо, що шахтарі перекваліфікуються на газодобутчиків і кинуть палити.
Виникає закономірне питання:
А чи можливо в принципі за ці гіпотетичні гроші прогодувати регіон у 6 мільйонів ртів?
Тільки не треба квапитися із відповіддю.
Наважуся припустити, що так, прогодувати можна.
Тоді інше питання: навіщо це треба потенційним інвесторам, основна мета яких отримувати максимум прибутку, а не годувати населення?
І знову ж таки, не поспішаємо відповідати.
Кілька місяців тому, розмовляючи у США з одним серйозним фахівцем з міжнародних інвестицій, я почув цікаву думку щодо перспективи газодобування на Донбасі і Луганщині. Спеціаліст сказав приблизно наступне. Сьогодні у Техасі живе понад 25 мільйонів осіб. Рівень їхнього життя один з найвищих у США. Добробут цих людей цілком залежить від видобутку нафти і не від чого іншого ще. Проте в середині 19 сторіччя, коли Техас після виходу зі складу Мексики і недовготривалої війни за незалежність, приєднався до США, там жило всього двісті тисяч осіб. І це цілком відповідало тому оберту коштів, який був тоді у штата.
Збільшення населення у другому за чисельністю після Каліфорнії штаті Америки було обумовлено передусім значним зростанням нафтодобичі. Що є логічним і закономірним.
На Донеччині і Луганщині вже живе стільки людей, скільки жили у Техасі на початку другої світової, коли цей штат годував нафтопродуктами практично усю Америку, бувши у значному префіциті.
"Ваш схід, – сказав американець, – навпаки витрачає вдвічі більше, ніж заробляє. Тому, у такому положенні він є абсолютно нецікавим інвестиційно. От, якби там жили 2 – 2,5 мільйони, тоді була б зовсім інша справа".
Припускаю, що такої ж думки не лише американські, а й російські аналітики.
Тоді стає цілком зрозуміло, чому Москва поливає з "Градів" житлові масиви двох українських найбільших шахтарських міст.
Бо кожен хоче врешті залишитися у прибутку.
Та хіба вартий прибуток стількох невинних життів?
Для мене це не питання! Як, власне, і для путіна. Хоча наші точки зору категорично протилежні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
