З ядром і без ядра
Як згвалтувати дівчину, в одній руці якої гострий ніж, а в другій заряджений пістолет?
Правильно, ніяк! Але можна спробувати її запевнити в тому, що ходити зі зброю, по-перше, незручно, а по-друге, небезпечно.
Підписання Будапештського меморандуму в грудні 1994 року було своєрідним роззброєнням незайманної і озброєної дівчини України. Україна в тодішньому процесі роззброєння займала особливе місце в світі. За даними компетентних джерел, у 1991 році Україна успадкувала від СРСР 176 міжконтинентальних балістичних і більше 2500 тактичних ракет. Таким чином, Україна була третьою в світі ядерною державою, поступаючись лише США та Росії.
Тодішній естеблішмент вирішив самостійно роздіти Україну догола, не спитавши навіть думки народу. І нині маємо те, що маємо:
голу, босу та й ще беззахисну країну, яка тримається лише на бажанні свого народу жити незалежно, вільно та суверенно.
Гаранти нашої безпеки, хто насміхається, хто відкупається від своїх обов'язків, а ми все ще виконуємо той зловісний Будапештський меморандум, на який інші його учасники давно поклали великий залізний болт.
Ті, хто підписували від імені дівчини-цноти той документ, невартий навіть паперу, сьогодні і далі здають Україну на переговорах в прорадянському Мінську. Часи ідуть, а покидьки залишаються.
США з Британією вже не знають, з ким взагалі тут можна говорити і мати справу, хоча свою роль в урегулюванні конфлікту навколо Криму і Донбасу вони вбачають у подальшому фінансуванні тих, кому навіть публічно не довіряють. Велика політика, хай їй грець! І вже остаточно стає зрозуміло, що ніхто не захистить Україну від зовнішнього і внутрішнього ґвалтування крім її власного, не бажаючого скоритися, народу, тобто нас з вами.
Моя б воля, Україна б мала свою ядерну зброю і чітку зовнішньополітичну позицію.
А аргументи тих, хто мудрствує лукаво, мене не цікавлять.
Просто подивіться, що ті мудруни зробили з нашою країною за останні 20 років після її роззброєння!
Я за ядерну Україну! А ви?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
