Вата не спить або чому мене вкотре заблокували на Фейсбуці
Вже вкотре кремлеботи блокують мій екаунт на Фейсбуці.
Цей раз за пост, де окрім історичної правди нема нічого, хіба що трошки заемоційний фінал.
Заблокували на цілий місяць аби і іншим патріотам не було повадно.
Та правду не спинити. Як і генетичне прагнення свободи.
Тож дублюю свій пост без аби-яких купюр аби потім не пересмикували. Отож...
Невеличкий екскурс в історію для фанів генерала Ватутіна і супротивників Шухевича.
Дехто каже, що цитата Жукова про "топить хохлов в Днепре" це фейк. Можливо. Проте, жертви битви за Дніпро перевищують найкривавішу військову операцію людства – битву під Сталінградом. І це вже факт, абсолютна і переконлива істина.
У боях за Киів було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км, а загальні втрати убитими, пораненими і полоненими склали близько 2,7 млн осіб.
Доктор історичних наук, викладач Київського державного університету ім. Шевченка, Віктор Король вказує на майже повну відсутність переправ через Дніпро: станом на 22 вересня 1943 року в розпал переправи на Букринському плацдармі знаходилося всього 16 понтонів. До 29 вересня 1943 року жодна з радянських армій не мала понтонних мостів на Дніпрі, що не дозволяло здійснювати в необхідних розмірах переправу на Букринський плацдарм військ, боєприпасів, техніки та палива. Через нестачу палива арміям фронту не була надана ефективна допомога авіацією.
"Першими через Дніпро під страшним вогнем переправляли бійців штрафних батальйонів, – свідчить Король, – Солдати пливли, тримаючись за дерева, колоди, дошки, і тонули тисячами."
"Ми просто не вміли воювати. Ми залили ворогів своєю кров'ю, завалили своїми трупами" – пише письменник Віктор Астаф'єв, безпосередній учасник тих боїв.
Історики стверджують, що загальні втрати Червоної армії під час битви за Дніпро становили понад 400 тисяч осіб.
Великий Олександр Довженко писав:
"Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих. "Один генерал дивився на них у бою і плакав", - розповідав мені Віктор."
Битва за Дніпро тривала чотири місяці, ставши однією з наймасштабніших операцій світової історії.
Із 400 тисяч загиблих за ці чотири місяці радянських солдат більшість загинула у вересні-жовтні саме на Букринському плацдармі. Значну частину з них складали так звані "чорносвитники" – цивільні із щойно взятих Червоною армією населених пунктів, силоміць мобілізовані комплектаційними підрозділами військових частин.
Більшість цих жертв на совісті керуючого операцією генерала Ватутіна, який навіть дітей зі звільнених окупованих територій України заганяв у крижану деіпровську воду і топив. Пам'ятник цьому українофобу і досі стоїть у парку біля верховної ради, а на проспекті Шухевича і досі висять таблички з його кривавим іменем. І нехай той, хто захищає чорне ім'я сталінського генерала – українофоба спробує в середині жовтня в одязі вплав перепливти Дніпро. Навіть без кулеметного вогню і без тисяч трупів на воді. Допливе – нехай поставть монумент Ватутіну у себе на балконі! І не забуде надіти колорадську стрічку на свою ватну дупу. Якщо, звичайно, допливе!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
