17 квітня 2009, 15:46

Роздуми біля Христової плащаниці у страсну п'ятницю

У Страсну і Велику п'ятницю на середину храму за звичаєм в обідню пору виносять святу плащаницю із зображенням Господа нашого Ісуса Христа, Який лежить у гробі. До Святої Пасхи, Воскресіння Христового, Великодня залишається два неповних дні. Ми зайнятті різними турботами, метушнею, приготовляємось до Великого Свята. Але не забудьмо в цей день поклонитися святій плащаниці, бо із гробу нам засяяло Сонце – Христос Бог.

Ми знову і знову дивимося на образ Христа Спасителя, Який лежить у гробі. Ця велика тайна того, як Бог міг померти, залишається для нас дотепер дивною. І вона була б такою, якби ми не зустрічали Його славне із мертвих Воскресіння. В нашому житті гріб асоціюється зі страшною смертю, втратою близьких, знайомих. Гріб – це печаль, смуток, горе. Це думка про те, що всі ми колись покинемо цей світ, для нас такий милий, помремо і будемо лежати бездиханними в гробу.

І ось дивні на наш погляд слова: "Із гробу джерелом б'є життя. Із гробу засяяло для нас правди Сонце Христос Бог". Що це – чудо? Обман? Ні! Це істинна правда! Це те, у що повірили ученики Христа і проповідували по всьому світу!

Перед нами ще постають картини останніх хвилини життя нашого Спасителя. Найбільш вражаючими в цих муках є слова Спасителя: "Боже мій! Боже мій! Навіщо Ти Мене покинув?" – які розкривають таємниче розуміння Хресних страждань. Ми кожного разу звертаємо увагу на те, як мучили Спасителя, чинили над Ним наругу. Страшні це були муки. Але зовнішньо вони виглядять так, ніби це все кожний може перетерпіти. Хіба не страждали так інші? У світовій історії ще не такі звірства і знущання придумували над людьми. І ось тут в нас може виникати запитання – а чи може кожна людина страждати подібно до Христа? Ні! Не може! Вона не здатна у великій божественній любові страждати за провини всього людства. Це може зробити тільки Бог. Тому Голгофська Жертва є великою і спасительною для кожного із нас.



Христос на порозі смерті відчував не тільки фізичні страждання, але й муки богозалишеності. В ці хвилини Бог не підтримує Його. Але ж Він – Сам Бог і Син Божий. А це означає, що Бог добровільно відмовляється від Самого Себе, обравши жереб раба, який розпинається. "В чому полягає похвала про Хрест? – запитує святитель Іоан Золотоустий. – В тому, що Христос ради мене прийняв образ раба і ради мене перетерпів страждання, – ради мене, що був рабом, ворогом і невдячним; і так полюбив мене, що віддав Себе на смерть. Що ще можна знайти рівне до цього?". Через любов до людини Христос до дна випиває чашу людської несправедливості, фізичної болі і морального страждання, щоб зняти з людини провину за первородний гріх і відкрити можливість кожному визволитися від тягаря особистих гріхів.



Ми часто в горі й болістях, як душевних так і тілесних, несправедливості й стражданні взиваємо: "Господи, де ж Ти? Яви чудо! Визволи!". І коли ми не отримуємо відповіді, то говоримо: "Був би Бог – Він не допустив би такого!". Але Бог не просто попускає звершуватися стражданням за гріхи наші або відвідує нас скорботами для нашого напоумлення і виправлення. Він Сам добровільно сходить у безодню людської болі й мук, стаючи співучасником людського горя. Тому жодна людина, якою б вона не була нещасною, не може сказати, що вона покинута Богом. Бог завжди перебуває з нами, тому, що Його Син, Який пройшов через муку богозалишеності, ототожнюючи себе з людським горем, тим самим зруйнував стіну між Творцем і людиною. Якби цього не було, ворог роду людського – диявол, так би не озброювався на нас і не повставав проти нас.

В західній християнській зображальній традиції є звичай малювати Трійцю із мертвим Спасителем – Сином Божим на руках у Бога Отця. Ця Трійця у скорботі дійсно нагадує нам саме ці хвилини. Бог-Отець приймає жертву за любов до роду людського. Він віддає Свого Сина Єдинородного, а ми Його розпинаємо і повертаємо мертвим. Все ще мовчить. Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова. Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І ми в мовчанні підійдімо до гробу, святої плащаниці, яка у п'ятницю і в суботу знаходиться на середині храму. Поклонімося страстям Його і триденному Його Воскресінню. Амінь!

powered by lun.ua

Ярослав Мудрий як приклад для сьогоднішніх керманичів

Більшість із нас ще з шкільної парти знає заслуги перед нашою державністю великого князя Ярослава Мудрого, якого Православна Церква у 2008 р...

Не бійтеся ніякої згубної і смертоносної хвороби!

Ці хвороби вражали людство набагато більше, аніж зараз цей тяжкий грип. Набагато більше ці згубні смертоносні хвороби забирали людських життів...

Українське Православ'я і наша національна самоідентичність

Одразу ж поборники псевдосвободи здіймають бучу: зараз доба свободи віросповідань, свободи світогляду, свободи думок, а тут Православ'я з його застарілими пережитками та ортодоксальністю...

Роздуми біля Христової плащаниці у страсну п'ятницю

Ми знову і знову дивимося на образ Христа Спасителя, Який лежить у гробі. Ця велика тайна того, як Бог міг померти, залишається для нас дотепер дивною...

Так звана "анафема" на гетьмана Мазепу. Чому вона була несправедливою?

Останнім часом можна зустріти багато праць з мазепіани. Доба українського гетьмана Івана Мазепи на сьогодні достатньо вивчена, хоча ретельне дослідження архівних джерел у Швеції може пролити ще багато світла на цю історичну постать...

Микола Гоголь "Душа тоскует за Украйной"

1 квітня цього року виповнилося 200 років з дня народження Миколи Гоголя – російсько-українського письменника, унікальної і талановитої людини...