Митрополит Димитрій (Рудюк) Вікарій Київської єпархії, ректор Київської Духовної Академії і Семінарії, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Микола Гоголь "Душа тоскует за Украйной"

03 квітня 2009, 13:18

"Гірким словом моїм посміюся" ці слова з книги пророка Ієзикіїля викарбуванні на могильній плиті Миколи Гоголя. Ця своєрідна єпитафія наче підводила підсумок усього його життя, яке без сумніву закінчилося переможно.

1 квітня цього року виповнилося 200 років з дня народження Миколи Гоголя – російсько-українського письменника, унікальної і талановитої людини. "Гірким словом моїм посміюся" ці слова з книги пророка Ієзикіїля викарбуванні на могильній плиті Миколи Гоголя. Ця своєрідна єпитафія наче підводила підсумок усього його життя, яке без сумніву закінчилося переможно. Сьогодні ще раз і по-новому ми переосмислюємо творчий доробок літературного митця. Колись у ті радянські часи про Гоголя говорили, як про висміювача всіх пороків вищої касти тодішнього російського суспільства, а значить і борця за інтереси знедоленого простого люду, який томився під гнітом кріпацтва. Тепер у цій суперечливій постаті ми бачимо і глибоко-віруючу людину.

На початку 90-х років минулого століття всі релігійні люди познайомилися з його прекрасними "Размышлениями о божественной литургии" (в радянські часи, звісно, цей його твір не міг бути надрукованим). І тоді, хто більш-менш був знайомий з його творчістю, побачили в ньому вже не гумориста з його відвічним "Ревизором", "Мертвыми душами" і т.д., а більш серйознішого письменника, який так тонко міг відчути найголовніше богослужіння рідної йому Православної Церкви. Хтось із публіцистів і критиків закидав Миколі Гоголю його роздвоєння душі. Хтось міг бачити в ньому навіть і божевільного. Але якщо це так, то саме в цій диваковатості і розкрився його талант, як літератора і справжнього церковного письменника. Напевно Бог послав Миколі Гоголю свій захист і сформував його таким, щоб душа його не розбилася об твердий камінь того черствого і казьоного суспільства, в якому письменнику випало жити.

Здається сьогодні на різних наукових конференціях і симпозіумах, творчих вечорах і урочистих засіданнях, у зв'язку з 200-річчям від дня народження письменника, заговорили більше не про його власну творчість, а про те – ким був за своїми поглядами і вподобаннями, свідомістю і внутрішнім світом Микола Гоголь – великоросом чи малоросом, українцем чи росіянином. Особливо велике зацікавлення до цього ювілею у Росії, яка хоче показати Гоголя, як справжнього у цьому питанні інтернаціоналіста. Тому останнім часом з'являється багато різних статей і заміток з цього приводу. Власне на таке протрактування речей наводить нас і сам вислів письменника у листі до А. Смирнової: "Скажу вам, что я сам не знаю, какова у меня душа, хохлацкая или русская". Як завжди Микола Гоголь і тут відповів з притаманним йому сарказмом. У зв'язку з цим можна було б згадати і ті рядки листа, які він писав до М. Максимовича: "Бросьте в самом деле эту кацапию да поезжайте в гетьманщину. Туда, туда в Киев! В древний, в прекрасный Киев! Он наш, он не их, не правда ли? Там или вокруг него деялись дела старины нашей... Дурни мы право, как разсудить хорошенько... Для кого и кому мы жертвуем всем? Идем в Киев". Ось би ці слова та причепити до наших доморощених, що тепер в часи кризи знову водять вулицями хороводи, обкрадених і обдурених же ними людей. Так, ще не перевелися гоголеві городничі Сквозники-Дмухановські, судді Ляпкіни-Тяпкіни, багаті поміщики Добчинські і Бобчинські, чиновники Растаковські й Коробкіни, приватні пристави Уховертови, поліцейські Свистуни і Держиморди. І як тут з гумором і по-гоголівськи не скажеш: "На Руси такая коллекция гадких рож...".

Микола Гоголь любив Україну. Він за нею тужив і це видно з його листів, де знаходиш такі вислови "ради всего нашего", "ради нашей Украйны", "душа сильно тоскует за Украйной". В своїх творах описував він "упоительные и раскошные летние дни в Малороссии". Любив він по-своєму і Великоросію: "Пустынны, грустны и безлюдны наши пространства, так же безприютно и неприветливо все вокруг нас, точно как будто мы не у себя дома, не под родной нашей крышей, но где то остановились безприютно на проезжей дороге, и дышит нам от России не радушным родным приемом братьев, но какою-то холодной, занесенною въюгой почтовой станцией, где видится один к всему равнодушный станционный смотритель с черствым ответом "нет лошадей...". Ось такий він Гоголь – великорос і малорос. Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведних!

powered by lun.ua
Коментарі — 269
львів-750 _ 28.11.2009 17:26
IP: 194.44.241.---
Unique _ 11.04.2009 22:12
IP: 95.134.6.---
"І страх – через неминучість покарання – завжди гарантував їх непорушність.
І рівність всіх перед законом."

А потім були індульгенції.
Тепер вони трансформувалися в ритуал сповіді – висповідався, що сказав, що промовчав, де збрехав, але відмолив чи не відмолив покуту – гріши далі, пекла й так нема...
І перед Богом, і перд Законом з'явилися серед рівних ще трішки рівніші...
Церква зруйнувала фундамент моралі – неминучість покарання за гріх.
За гроші вони й Чикатило канонізують...
Unique _ 11.04.2009 22:02
IP: 95.134.6.---
Про любов до ближнього свого мови бути не може. І саме тому дуже небагато нині живучих можуть те ж, що міг робити Христос.
Який хотів навчити і міг навчити інших – чистих душею, шляхетних тобто – і по воді ходити, і лікувати невиліковно хворих, і навіть воскресати їх, і переміщуватися в просторі і часі, і жити 120-390 років, тобто, використовувати можливості організму більше, ніж на 8%, якими користуємося ми сьогодні. Це було можливе і доступне тільки шляхетних і тільки шляхом духовного вдосконалення.
Серед священників таких не було.
Тому вони й канонізували те, що канонізували. І випалювали правду про Христа – чи шлях до вдосконалення – не тільки три століття інквізиції, але не зупиняються і до сьогодні травити правду сучасним лицемірством та політичною діяльність на догоду бандитським угрупованням. І кривава історія цивілізації – це не причина. Це – тільки наслідки примусового повороту людства від облагородження до оскотиніння.
Але сучасна криза все більше актуалізує необхідність повторного розвороту, інакше не виживемо. Ще кілька землетрусів чи Чорнобилів – і второпають всі. Адже погодилися, що банківська таємниця і офшорні зони – це злочин? Докопуються, помаленьку, до причин кризи, а не тільки з її наслідками воюють...
Unique _ 11.04.2009 21:51
IP: 95.134.6.---
11.04.2009 16:41___ vts-m
Саме каліфорнійського та його "Алгебру совести"
Влади́мир Алекса́ндрович Лефе́вр (Lefebvre, р. 1936, Ленинград) – российский и американский психолог и математик, основатель теории рефлексии и "исчисляемой психофеноменологии"; профессор Калифорнийского университета в Ирвайне (University of California, Irvine).
Щодо двох етичних систем, то швидше і простіше в Цибулька
http://www.tsybulko.kiev.ua/print.php?articleID=5160
Почну з останнього: вважаю.
Я вже казав, що морально-етичні константи були в суспільстві задовго до Христа.
І страх – через неминучість покарання – завжди гарантував їх непорушність.
І рівність всіх перед законом.
Церква перервала передачу цієї традиції з покоління в покоління. Трьома століттями ретельних і сумлінних аутодафе. І взяла на себе право визначати, хто єретик, а хто – ні.
Жак де Молє і Мазепа – єретики. Папа – майже святий.
Накопичення негативної енергії провокує і природні, і соціальні катаклізми. Любов до ближнього свого забезпечує відсутність людської кривди, а відтак – і негативу на планеті.
І церковна, і світська влада грунтуються виключно і єдино на конфронтації всіх проти всіх.
Єретики, євреї, гомосексуалісти, нетрадиційні сексорієнтації, транссексуали, мусульмани, самогубці, Іуда, жінка – як клоака гріха а зовсім не Берегиня, навіть презервативи – всіх ворогів церкви перерахувати важко.
vts-m _ 11.04.2009 16:41
IP: 91.154.244.---
11.04.2009 16:10___ Unique "Етичні системи – причина. Все інше – наслідки".

Чому Ви думаєте, що в аморальності нашого суспільства винна церква?
Чому Ви не розглядаєте конструктивної ролі церкви в демократичних суспільствах Європи?
Чи вважаєте Ви, що без інституту церкви наше життя було б кращим?

Я не зовсім зрозумів підміну церквою етичних систем. Мали Ви на увазі, що раніше за зло карали злом, а церква запровадила "профілактику" зла? Якого Лефевра Ви маєте на увазі: Каліфорнійського професора, досліджуючого категорію моралі чи архієпіскопа Марселя Лефевра?
Unique _ 11.04.2009 16:26
IP: 91.124.33.---
Проти чого повстали експлуатовані після Першої Світової? "Бунт мас" потім назвали цей рух.Вони кажуть – проти експлуатації та визиску. Може й правильно. Але тільки на перший погляд. Насправді їх не влаштовувала жорстокість конкуренції та справедливості. Які категорично не допускали збагачення коштом ближнього свого. Забороняючи зло невідворотністю покарання – добровільно і по совісті дуже мало людей здатні дотримуватися закону. І саме оту категоричну заборону зла найбільше ненавиділи маси.
Ось чому вони забезпечили перемогу більшовичків, які офіційно проголосили мародерство державною політикою. Це називалося по-різному: експропріація, "війна все спише","освоєння бюджетних коштів" – але суть-то в можливості нетрудового збагачення. Тому й така величезна ментальна різниця між совками, які ніколи не були багатими, і цивілізованими, добробут більшості з яких є наслідком сумлінної праці багатьох поколінь попередників, що підсумки життя свого – в тому числі і матеріальні – передавали у спадок і спадок цей ніколи й ніким не був експропрійованим. І там не ненавидять багатих. Там презирство адресують скоробагатькам, походження статків яких викликає найменші сумніви. І це є заборона зла. Це тільки в нас переможців не судять і гроші не пахнуть. І це є декларація добра...
Unique _ 11.04.2009 16:10
IP: 91.124.33.---
11.04.2009 13:56___ vts-m
Моральні принципи серед людей існували – і їх дотримувалися значно строгіше – задовго до народження Христа.Держава-це форма самоорганізації суспільства, якій воно делегує захист власної безпеки, а значить, і репресивні функції, без яких громадяни не можуть поодинці самостійно забезпечити собі і дітям своїм оту саме безпеку. Від хуліганів чи від грабіжників, чи від окупантів. Але здійснюють ці функції держави звичайні люди із своїми слабостями. І від їх морально-етичного розвитку цілком залежить, як вони використовуватимуть можливості, надані їм посадою – для особистого збагачення чи для забезпечення безпеки і добробуту громадян.Переоцінити роль церкви в житті суспільства – неможливо, оскільки вона скасувала першу етичну систему -заборона зла і вогнем та мечем запровадила другу етичну систему -декларація добра (за Лефевром).
Таким чином делеговані суспільством державні функції (репресивні, фінансові, зовнішньополітичні, економічні – владні) здійснюють люди, які дотримуються не моральних принципів, а принципу відсутності будь-яких принципів: дерибанити гроші платників податків – гріх і злочин, але якщо дуже хочеться...
Декларуємо інноваційний бюджет розвитку, скорочуємо соціальні видатки і кладемо на офшорні рахунки по мільярдику $ на рік...
Бурхливо і сумлінно декларуючи в усіх змі турботу про лохів, ой,перепрошую, платників податків, біомасу, ой, перепрошую, виборців і дуже шанований елєкторат...
Етичні системи – причина.
Все інше – наслідки.
vts-m _ 11.04.2009 13:56
IP: 91.154.244.---
11.04.2009 01:14___ Unique
Ну, я Вас не просив копати брудну білизну і наводити факти аморальності, але конкретні дії конкретних людей могли б бути гарною ілюстрацією. Наприклад, отець Мень. Адже він положив своє життя за певні принципи справедливості, і це було на наших з Вами очах. Не знаю, як церква поводял себе в війну, але допускаю, що там били свої герої.
Що стосується концепції церкви, мені здається, Ви переоцінюєте її роль в історії. Були ж і інші інститути, в тому числі держави зі своім професійним апаратом насилля, наприклад, армією. Чи творила церква насилля впродовж своєї історіі? Думаю, так, але це вже історія. І потім, чому Ви судите про християнську церкву на прикладі СССР. В ситій і благополучній Європі також є християнство. Можливо, в цьому якась заслуга церкви також є?
От Ви критикуєте Євангелія за протиріччя. А хіба той факт, що саме церква вперше задекларувала морально-етичні принципи – це не їі плюс? Звісно, ідеального немає нічого, і в церкві служать (працюють) такі ж самі люди, як і в миру, зі своїми слабостями і недоліками. Але ж ми не знаємо, чи було б життя кращим, якщо церкви не було б взагалі. Моя думка така: все-таки який не який, але носій моральних принципів. Просто ми дуже гостро сприймаємо обман і бруд саме в області віри. І це нормально. Он Ющенка гостро не люблять саме за те, що він зрадив віру людей свого часу. А так нормальний політик.
Unique _ 11.04.2009 01:14
IP: 91.124.33.---
10.04.2009 23:57___ vts-m Швидше всього, що випадково.Хоча й помсту за кривду повністю відкидати не варто. Реальністю є те, що церква, як потрібний чи позитивний суспільний інститут – не відбулася, щоб у цьому переконатися часу було дві тисячі років.А тому не мудаків – там не має. Як і в армії, служити в якій під час кризи стає все більше охочих.Конкретні відповіді на питання хто де коли й кого є чи не в кожного прихожанина і залишаються в статусі брудної білизни, яка рівно всім і належить, але для парафіян, не претендуючих на душпастирство, аморальні вчинки не є настільки обурливо-лицемірними, як для духовних. Причину сучасного озвіріння шукаю я. І найпереконливішим для мене аргументом залишаються чотири канонізовані трьохсотлітніми аутодафе Євангелія, протиріч та алогізмів у яких значно більше, ніж морально-етичних критеріїв, в необов'язковості яких християнський світ успішно переконала саме церква з усіма наслідками,обумовивши криваву нашу історію,яка,в свою чергу,сформувала менталітет совка-"практикуючого християнина",святим для якого насправді залишається добробут коштом лоха.І всі спроби заперечити чи оправдати такий спосіб життя і таким "святиням" поклоніння чи церквою,чи її фанатиками -є сміхотворно примітивними і до огидності лицемірними.Люди одвіку тягнулися і тягнуться до благородного, до щирого, до світлого, чесного і правдивого. І в'язнуть в попівських та владних підлотах... І хто підліший, хто брудніший – той і багатший. Це і є закон, церквою запроваджений...
vts-m _ 10.04.2009 23:57
IP: 91.154.244.---
Шановний Unique,
Одне діло, якщо ми з Вами говоримо про концепцію церкви як певного суспільного інституту. Це окрема розмова. Але інше діло, коли ми говоримо про конкретне. Світ, в тому числі і церква – гетерогенне поняття. І там є як свої герої, так і, пардон, свої мудаки. Реальністю є те, що церква реально возиться з наркоманами; реальністю є те, що на Рівенщині при перших проявах ганьби два-три священика забили тривогу. Так само, як реальністю є те, що більш вагомі священики зволіли сховати голови в пісок. Це все – реальність, яка, я хочу повторити, – гетерогенна. Давайте поговоримо про концепцію церкви пізніше. А зараз – про реальність. Тому повторюю питання: чи можете Ви назвати: хто, де, коли, етс.?
Щоб Вам допомогти, почну сам. На Волині священик автокефальноі церкви перетрахав майже всіх молодих прихожанок. Як і очікувалось, запекло це якомусь журналісту, але ніяк не вищестоячому духовенству. Мене здивувало інше: цей свяшеник перебігав колію перед поїздом і рясою зацепився за
щось із рухаючого локомотиву. Причому із фатальним кінцем. Так я оце думаю: випадково чи ні?
Unique _ 10.04.2009 20:34
IP: 91.124.122.---
Церква їх реабілітує, міліція на них заробляє – наркомани їм обом не тільки потрібні – а життєво-необхідні.
І вони – наркомани – тому й будуть завжди...
Unique _ 10.04.2009 20:33
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 19:22___ vts-m

Якби церква була Божою та Його Слово проповідувала – наркоманів не було б...
Це ж так просто, якщо проаналізувати і усвідомити, що таке легально декларована церква, для чого вона, і що робить...
Але, якщо проаналізувати не так часто декларований але відомий, через неможливість приховати, - матеріальний цілком меркантильний добробут і організації, і її окремих членів, – очевидною стає реальна мета створення, існування та діяльності...
Якщо Вам кажуть, що тепер літо, але за вікном -сніг та хуртовина, то Ви ж не повірите, правда?
Але, якщо церква Божа і Слово Його проповідує, то про наркоманів ми з Вами взагалі знати не повинні, як і про сніг літом...
Але і про наркоманів, і про "безкорисливість" духовних ми знаємо не з переказів. Реальність і слова ну ніяк не узгоджуються.
Ось чому від Вас хочуть сліпої віри. Але, будь-ласка, дуже сліпої...
vts-m _ 10.04.2009 19:22
IP: 91.154.244.---
10.04.2009 17:57___ Unique: "І досягає дуже конкретних і практичних результатів, які ніяк не співпадають ні декларованим, ні очікуваним..."

Пане, чи Ви можете перейти від філософських узагальнень до конкретики?
Наприклад, Ваша теза про відчуження майна церквою. Де, хто, коли, етс?
На той випадок, коли Ви не зможете дати конкретні факти: Ви натякаєте, що церква паразитує на вірі, а я Вам скажу, що церква реабілітує наркоманів. І хто правий?
Unique _ 10.04.2009 17:57
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 17:03___ Deutsch

Питання адресовано не конкретній конфесії, а богословській освіті взагалі, якщо це можна назвати освітою, а церкву – всіх конфесій – не комерційною і якоюсь духовною, етичною, порядною, потрібною – організацією.
Я думаю, що це потужний клан олігархів, який найдовше і науспішніше продає власне лицемірство...
І досягає дуже конкретних і практичних результатів, які ніяк не співпадають ні декларованим, ні очікуваним...
Deutsch _ 10.04.2009 17:03
IP: 77.22.122.---
10.04.2009 16:00___ Митрополит Димитрій (Рудюк)
Вы совершенно правы,что дискуссию прекращать нельзя и вести её надо,руководствуясь не эмоциями,но разумом...Это обычную дискуссию. А вот в дискуссии о добре и зле,о правде и лжи,об искренности и лицемерии,о надежде и отчаянии-руководствоваться разумом так же нельзя.Значит чем же?Остаётся одним-Верой в торжество добра,правды и искренности, Надеждой на всепрощающую милость и волю Божью да Любовью ко Всевышнему и ближнему своему – ЧЕЛОВЕКУ.
А прерывать дискуссию-проявление слабости собственной позиции и повод оппоненту обвинить Вас и отстаивании ошибочных и ложных идей.Я думаю Вы этого не хотели. Да и я тоже не хотел услышать эти обвинения в адрес УПЦ КП,а в ответ лишь ссылку на известную цитату Христа
И последнее. Вам как ректору Духовного заведения надо быть всегда предельно открытым для дискуссий на любые темы и не забывать,что Сталин также учился в Тбилисской Духовной Семинарии с 01.09.1894 по 29.05.1899 и только по нежеланию вести дискуссии с юным, любознательным и ищущим правды и истины в этом мире семинаристом, его ОТЧИССЛИЛИ из Семинарии. За то,что он задавал ну уж очень неудобные вопросы,а ответов не было.
Прошло бы ещё два месяца и он был бы рукоположен во священники.И кто знает,может быть и не было той общемировой и общечеловеческой катастрофы ХХ века.
По воспоминаниям Троцкого, Тбилисская Духовная Семинария дала России до 1905 года более революционеров,чем все российские университеты вместе взятые.
Unique _ 10.04.2009 16:53
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 16:22___ Историчка
Як зумів – так і виліпив. Ні я, ні вони – не жаліються.
10.04.2009 16:43___ Историчка
Не все так просто...
Историчка _ 10.04.2009 16:43
IP: 193.239.180.---
10.04.2009 16:20___ Unique -------Це не гіпотеза. Це – реальність.

Здесь мы с Вами расходимся, уважаемый Unique. Для меня бог, всего лишь набор житейских правил, вроде " Не вставляй палку в колесо" или " Не рой другому яму", которые облечают жизнь людей, следующих им. Нормальные люди усваивают их как само собой разумеющиеся. Для менее сообразительных нужен Бог, заставляющий их следовать этим правилам.
Когда отступают от этих правил, то бог напоминает с помощью доступных ему средств. Сначала легонечко, чтобы напомнить о правилах. Потом посильнее, если не понимают, что бог, хочет сказать. Потом мордой об асфальт для особо непонятливых. Ну и, наконец, укорачивает жизнь безнадежным.
Такая схема действия бога была в Рівненській єпархії. Похоже, УПЦ КП так и не смогла понять, что же ей хотел сказать бог. Печально.
Историчка _ 10.04.2009 16:22
IP: 193.239.180.---
10.04.2009 16:12___ Unique -------"глини", ліпити із якої можна було і можна є все, що душі заманеться.

Нескромный вопрос, уважаемый Unique. А из дочек Вы тоже лепите, "все, що душі заманеться"? А даете свободу пробиться природе?
Unique _ 10.04.2009 16:20
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 16:09___ Историчка

Це не гіпотеза.
Це – реальність.
І вона не обов'язково має називатися Ісусом Христом, спогадів про якого не знайдено у жодного із відомих істориків – сучасників.
Це може бути Вищий Розум, або просто морально-етичний, духовний поступ цивілізації, який зупинила церква, але який веде до ефективнішого використання можливостей людського організму, які тільки сьогодні і саме церкві завдяки вважаються надприродними, вчора – чудесами, але завтра це буде буденністю...
Чи Ви все ще не вважаєте землетруси та інші стихійні лиха наслідком накопичення негативної енергії?
Є цілком матеріалістичне-атеїстичне пояснення фрази "Спочатку було слово"...
Unique _ 10.04.2009 16:12
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 15:57___ Историчка

Юність не повертається.
Але вона в мене пройшла якраз в галасливому оточенні отої благодатної і такої послушної та вдячної "глини", ліпити із якої можна було і можна є все, що душі заманеться.
Від геніїв – до відморозків...
Историчка _ 10.04.2009 16:09
IP: 193.239.180.---
10.04.2009 16:00___ Митрополит Димитрій (Рудюк) -------Тому й назвав атеїстом, бо атеїст це той, хто Бога ставить в ніщо і пише про Церкву всілякий вздур.

Уважаемый Митрополит Димитрій (Рудюк), опять Вас заносит. Атеисты, это не те, "хто Бога ставить в ніщо", а те, кто, как сказал Лаплас, не нуждаются в этой гипотезе.
Unique _ 10.04.2009 16:07
IP: 91.124.122.---
10.04.2009 16:00___ Митрополит Димитрій (Рудюк)

Не я Бога ставлю в ніщо, а церква.
Яку Ви й репрезентуєте тут.
І яку я саме в цьому цілком аргументовано та логічно її звинувачую.
09.04.2009 21:58___ Unique
Правда не може бути гріхом. Освіта – а особливо богословська – зобов'язує переконливо проповідувати Слово Боже.
Але чи Боже?
І чи зобов'язує?
Митрополит Димитрій (Рудюк) _ 10.04.2009 16:00
IP: 95.132.109.---
Deutsch: "И что Вам стоило после этого объяснить_Unique разницу между ВЕРОЙ и ИДЕОЛОГИЕЙ? Или это непосильный труд для ректора КДА? Вы даже не предприняли попытку побороться за душу,по Вашему мнению "заблудшей овцы"! Или этим должны заниматься исключительно священники на приходах?"

Чому я не хочу боротися за душу Unigue? Навпаки, я йому відмовив на початку коментарів у спілкуванні, а потім повернувся до спілкування з ним. Отже, визнав я і свою помилку. Але ж у кожного з нас повинен бути якийсь абсолют, Абсолютом для мене є Бог. Здається, що і для Уніка також, але, читаючи його коментарі, то експресивні, то помірно умиротворені, важко його зрозуміти. Тому й назвав атеїстом, бо атеїст це той, хто Бога ставить в ніщо і пише про Церкву всілякий вздур. Ви уже всі сприйняли наше спілкування з ним, як сварку. У диспутах народжується істина. Давайте ми її і будемо народжувати і за Уніка, за умиротворення його душі молитися.
Историчка _ 10.04.2009 15:57
IP: 193.239.180.---
10.04.2009 15:48___ Unique -----Але – була...

Увы. Впрочем, может все наладится еще при нашей жизни.
Историчка _ 10.04.2009 15:52
IP: 193.239.180.---
10.04.2009 15:17___ Deutsch ------Я один из тех, кому небезразлично будущее УПЦ КП

Так Вы уже в УПЦ? Слава богу, хоть одну проблему решили, с целибатом.
Уряд реформ366 Україна та Європа1001 Aтака Путіна1153 Корупція1227 Свобода слова561
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter