Дуже занепокоєна тим, ЩО відбувається, а ще більше тим, ЯК це відбувається!
Дуже болить голова і нехороший стан від сльозогінного газу.
Я так і не зрозуміла, хто його розганяв на людей перед автобусами? Беркутня чи так звані специфічні "наші"?.
Дуже занепокоєна тим, ЩО відбувається, а ще більше тим, ЯК це відбувається!
Дехто, кого ми називаємо час від часу "провокаторами", насправді такими себе не вважають.
В своїх очах вони "герої", "вояки", "справжні" на відміну від "несправжніх" борців, українців, тощо.
У них своє право на правду, але скажу, що бачу і відчуваю я.
Поведінка цих людей вкрай небезпечна.
Вони завжди говорять, "якби не ми, хто б вас захистив", але їх захист ніколи не захищає. Завжди навпаки.
Десяток або декілька десятків пацанів в пов'язках наскакують, провокуючи беркутню на бійку, а потім розчиняються серед людей, яких вони реально "підставляють".
Серед натовпу, в якому вони зникають, реально неозброєні, неекіповані прості люди, жінки, старі, молодь, журналісти.
Сьогодні біля автобусів була "класика їх маневрів" – навколо купа незахищених людей, а ці "справжні" б'ють беркутів по ногах, намагаються вдарити через голови людей, лишаючись в недосяжності і фактично прикриваючись людьми, ще й провокують до бійки тих, хто тримається з останніх сил, щоб не лінчувати недолюдків в погонах. Це ми і називаємо провокацією.
Який би ми мали результат, розпочавши силовий сценарій? Можливо, ще більшу бійку, ніж вдень. Можливо, намагання тотальної зачистки на місці конфлікту. А, можливо, надзвичайний стан чи в найгіршому випадку – громадянський конфлікт, читай війну.
Будь-який результат для нас є ПРОГРАШЕМ. Тому що ми не готові до силового протистояння, читай наступу. А ті, що називають себе "справжніми", жодного разу, як справжні воїни, не вийшли з відкритим забралом, сам на сам з тими, на бойню з ким вони закликають мирних людей.
Їхні дії на руку Захарченку, Пшонці і Ко. Це те, чого злочинній владі так не вистачає, щоб нарешті силою задусити протест.
Наша сила в мирному протистоянні, в мільйонних протестах, в національній солідарності, у вірі і в послідовності на шляху до мети. Коли народ є нескореним владі, влада перестає бути владою.
Моє звернення не є зверненням до конкретної організації чи сили. В кожній з них є чесні люди, справжні патріоти, готові захищати Батьківщину і власний народ від несправедливості ціною власного здоров'я, власної крові і навіть власного життя.
Моє зверненн є зверненням до тих, хто намагається бути "справжнім" ЦІНОЮ ЧУЖОЇ КРОВІ.
P.S. Серед тих, хто серйозно постраждав і був репресований підчас бійні 30 листопада, протистояння 1 грудня, спроби розгону 11 грудня і останньої бійки 10 січня зовсім непомітно тих "справжніх". Принаймні офіційно. Але в "революційному інтернеті" вони в кожному пості пишуть, що були в перших рядах.
То ж хто ви, панове, як не провокатори? У нас з вами РІЗНА боротьба, і РІЗНІ поняття про ЛЮБОВ ДО СВОГО НАРОДУ.
Мої слова не є адресовані жодній політичній партії, руху, об'єднанню, організації, лише екстремістам, що намагаються втягнути людей в кроваву бійню.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
