Важко стримувати сльози: це визнання для нашої країни (відео з Румунії)

Скільки себе пам'ятаю, так Україні, напевно, ще не аплодували.

Я сказала, що попри те, що свято, я маю особливе звернення про Україну, але зі звернення я встигла сказати лише перше слово – "Україна".

При слові "Україна" люди мене перервали, встали і почали скандувати та плескати.

Це тривало десь хвилину у прямому ефірі. За цю хвилину я згадала всіх наших хлопців, які загинули, і не змогла себе стримати – почала плакати.



Я плакала від того, як люди приймали Україну.

Ця хвиля енергетики, яка пішла від залу, – це неможливо передати. Неможливо передати цю енергетику через екран, можливо, ви не побачите це через відео, але Україну люблять.

Я зараз розумію, що кожна людина, яка встала, вона щось мала на увазі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.