Мало пам'ятати, час діяти
Для мене, як зворушливо переможні, так драматично тривожні моменти Майдану ніколи не будуть просто спогадами. Митці будуть використовувати сюжети Майдану у творчості, історики – писатимуть про це в книжках, діти – вчитимуть це в школах, але для мене все це завжди буде чимось більшим і ближчим.
Я не знаю, чи це була справа рук Януковича, чи вже Путіна (чи може їх обох), але вірю, що ми дізнаємося правду. Свого часу під час розпаду Радянського Союзу всплили всі злочини. Режим Путіна рано чи пізно теж впаде, і всі злочини вспливуть на поверхню (зрештою, вони самі один одного здаватимуть, коли прийде час збирати каміння).
Події дворічної давнини я сприймаю не просто як штурм. Штурм з 10 на 11 грудня був штурмом проти вільного і незалежного прояву суспільної думки.
Люди показали і довели, що вони незгідні з усім тим "договорняком", який влаштовували і влаштовують по сьогоднішній день політики цієї (де) ґенерації. На жаль, у політичній ланці нічого не змінилося.
Як би вони не намагалися "наколупати з-під нігтів", що вони зробили хорошого за два роки, але чогось фундаментального чи сміливо реформаторського, вони не зробили нічого. Навіть не намагались. Навіть не планували.
Для мене вони виглядають, як дрібні шахраї смутної української доби, які прийшли до влади, скориставшись ситуацією.
Влада для них залишилась інструментом заробляння грошей, дерибану, повернення інвестицій "в партійне будівництво".
Влада для них залишилась просто всім тим, що вони змальовували з епічного полотна "папєрєдніка в законі" – Віктора Фьодорича та організованого злочинного мегаугрупування – команди ПР і її сателітів.
Вони не розвернули країну до реформ, до зламу корупційної моделі, до європейського шляху, як би мали це зробити, як вони обіцяли на Майдані.
Навіть не зважаючи, що інший шлях був шляхом внікуди. Шляхом зубожіння народу і країни. Шляхом подальшого поширення корупційного канцерогену. Шляхом колабораціонизму і договорнякової схеми розподілу з бувшими регіоналами – новоспеченими "опозиціонерами". Шляхом зради інтересам країни та ідеалам Майдану. Ніщо не змогло звернути їх зі шляху назад. Сліпа жага до державних грошей і ресурсів і дозараз не дає спокою, і вони продовжують зсередини пожирати організм, що вже від конвульсій переходить до тупого нерухомого болю.
Цей організм – ми з вами, цей організм – наша Батьківщина.
А тоді 2 роки тому ми готові були стояти до кінця.
Майдан мав і має величезний вплив на свідомість людей (і не лише в Україні).
Момент, коли почався штурм на Майдан, і кожну секунду тієї трагічної ночі я не забуду ніколи.
Я все життя буду безмежно вдячна киянам, які йшли всю ніч пішки, добиралися будь-яким попутним транспортом на Майдан.
Це була маленька, але справжня ера народної довіри, самоорганізації, якоїсь вселенської любові до ближнього.
Відбулась безпрецедентна масова самоорганізація і самоорієнтація в небезпечних умовах внутрішньої агресії.
І наперекір всім розмовам, інсинуаціям, домислам ситуацію переламали і вивели в недосяжне для маніпуляцій політиків і диверсій антинародної влади саме КИЯНИ!
Ми були вже готові до жорстокішої версії того ж сценарію, що був підготований силовиками в ніч розгону студентського Євромайдану, але від людей йшло світло і неймовірна енергія, яка була в стані стримати будь-що, навіть, якби, не доведи Господи, на Майдані вже тоді пролилася кров.
Тоді, в ту ніч, ми зберегли не лише Майдан, не лише його прагнення. Ми продемонстрували, що ми незалежні люди, які в стані обирати для себе такий стиль життя і напрямок руху, який хочемо, а не такий, до якого нас примушують, кидаючи у безодню та безперспективність. Ми вже не були мовчазним стадом і ще вірили, що можна перемогти злодіїв мирним шляхом.
Солідарність і добра воля стали нашим щитом, нашим захистом. Не єдиним, звичайно. Я хочу подякувати за величезну підтримку в ці незламні години української історії не лише киянам. Тоді, мені здається, прокинулися не лише кияни. Люди по всьому світу, не відриваючись від екранів, слідкували за подіями і молилися за всіх тих, хто був в той момент на Майдані.
Окрім людського щита, нас оберігав щит небесний. Говорю це без пафосу та іронії, бо вірю в те, що говорю. Над нами в небі простягнувся щит Святого Архистратига Михаїла.
Це було диво, коли крізь напружений смуток і глибоку ніч, ми на сцені і по всьому Майдані почули тривожний набат Михайлівського Золотоверхого, який востаннє звучав ще за середньовіччя.
Окремо хочу вклонитися Михайлівському Собору та дзвонарю Івану який невтомно в ту ніч збирав людей і попереджав ворога про злочин і відповідальність за нього.
У ту ніч з 10 на 11 грудня Майдан відстояв свою гідність, проявив свій характер та силу простих людей, яка надихнула і Україну, і весь світ.
Ця енергія ніколи не залишиться в минулому. Вона вже дала і ще дасть результати в майбутньому.
Якщо ми в ту ніч пліч-о-пліч, відкинувши негативні емоції, під слова "Мир і Спокій" відстояли Майдан, значить ми і зараз в стані відстояти країну.
Сьогоднішня шахрайська влада нехай не потирає собі руки від задоволення, як довго вони протрималися біля влади і з надією ще стільки ж протриматися, тому що, так чи інакше, альтернатива народилася. Народилася там на Майдані. В ті драматичні зимові ночі. Йдеться про альтернативу в головах людей, яка рано чи пізно визріє і конвертується у неабияку самоорганізацію людей, які поведуть країну у прогресивне майбутнє і знайдуть можливості, як вдосконалити напрямки, провести реформи і змінити систему управління країною. Рано чи пізно це станеться... і скоріш за все, це станеться вже зовсім скоро. Гігатським залишкам корупційної системи залишилося не довго цвісти на хворому тілі спадкованої від злодіїв знекровленої країни. В нас з'явився і потужно прогресує міцний імунітет до цієї політично-корупціної хвороби. Антивіруси – це кожен з нас, хто не хоче і не буде миритися з цією заразою. Від дрібних бюрократів-чиновників в сільських і міських радах, дільничних і слідчих, головних лікарів і деканів до генпрокурорів, вищих суддів, нардепів, всіх перших осіб, ким би вони не були. Вони такі самі громадяни, як ми, і за злочини мають відповісти перед єдиним для всіх законом. Це не просто слова, це запит суспільства. І його вібрація і важке дихання в спину корупціонерам у владі вже відчувається скрізь по всій країні. У кабінетах, будинках, на кухнях, в аудиторіях, офісах, навіть в повітрі.
Хочеться звернутися до всіх нас!
Сьогодні ми робимо недостатньо.
Недостатньо просто згадувати, що ми колись вийшли на Майдан і його відстояли.
Недостатньо просто пам'ятати і не робити висновків.
Недостаньо зробити висновки і не привести їх до дії.
Недостатньо розпочати дію і не довести до логічного результату.
Недостатньо сподіватись лише на когось і залишатись осторонь.
Недостаньо бути одним з..., треба вести за собою і не дати очернити і змарнувати історію, яку ми почали писати 2 роки тому.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
