Цей день змінив Україну назавжди
Була щойно на Майдані.
Я прийшла, щоби пройтися цими вуличками саме в цей день.
Саме в цей день (точніше ніч) 4 роки тому відбувся кривавий розгін студентського Євромайдану, з чого почалася Революція Гідності. Я вирішила прийти на Майдан, щоби згадати ті хвилини. Згадати Резолюцію, яку Янукович так і не почув. Згадати, з чого починалася Революція, чому ми взагалі вийшли на Майдан і зрозуміти, що ми маємо сьогодні.
І напевно у цей день найважливіше згадати людей, які зробили цю Революція.
На жаль, із сумом я згадую Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка, який в ту ніч стояв зі мною біля Стели і якого побили не менше, ніж інших. Однак він за кілька днів повернувся на Майдан.
Того ранку, коли його не стало з нами, я не могла в це повірити.
Устим, я дуже сумую за Тобою! Ти залишаєшся в моєму серці. І особисто Твоя сила і Твоя усмішка, яку я ніколи не забуду, завжди даватиме мені сили боротися за мою країну.
Хочу подякувати всім студентам, які не побоялися тоді вийти.
Хочу подякувати всім людям, які стояли на Майдані.
І ще більше хочу подякувати всім тим, хто сьогодні не опустив руки і вірить в Україну.
Для мене символічно було сьогодні прийти на Майдан.
Пам'ятаю, як Беркут ходив туди-сюди.
Ми сприймали ці маневри просто як залякування і були впевнені, що нічого не станеться.
На той момент голосу в мене вже не було. Від нього залишилися якісь хрипи, але я все одно співала Гімн України. І Бог дав мені сили зачитати Резолюцію.
Дехто думає, що це просто спогади. Але це не так!
Я вірю в те, що тоді це все було недаремно.
Я вірю, що ми розпочали дуже серйозні зміни в країні.
Більше того, я вірю, що Україна змінить світ.
Це не просто боротьба з корупцією. Це не просто боротьба з агресором.
Це Україна, яка має давню історію та культуру, величезний потенціал.
Все те, що відбулося на Майдані абсолютно не даремно.
Це не була просто реакція на бездіяльність та, вибачте на слові, політичну імпотенцію Януковича.
Це прояв величезного духу українців. Він збирався століттями. Ми не просто так вийшли на Майдан, стояли і мерзли (погода була приблизно така сама, як і сьогодні).
Це була сила величезної кількості поколінь людей, які завжди боролися за Україну.
На жаль, історія України повторюється. Між іншим, може настав час вивчити нарешті свою історію краще, щоби не повторювати одні й ті ж помилки, щоби не вибирати одних і тих же політиків. Може, давайте щось в собі змінювати більше. І згадувати, якими ми були тут, на Майдані Незалежності. В що ми вірили тоді. В що ми віримо сьогодні. Наскільки ми сильні і наскільки ми готові бути сильними.
Можна багато чого говорити, але головне – вірити у свою країну.
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
