Я проголосувала.
Я, як свідома українка, прийшла проголосувати, щоби обрати шлях для своєї країни
Я, як і напевно всі свідомі громадяни, незадоволена тим, що зараз відбувається в країні.
Звичайно, я очікувала інших змін і інший результат.
Я очікувала, що люди, які загинули, загинули за конкретний результат.
Але при цьому я впевнена, що все, що в країні розпочалося, воно приведе до змін. Адже лавина вже зійшла. І її зупинити не можливо.
Наскільки сильні не були б намагання старої системи знову воскреснути, ми, як суспільство,настільки натхненні і поштовх, який ми дали, настільки сильний, що він обов'язково призведе до незворотних позитивних змін, а за ними – до розквіту.
Я вірю, що ці вибори стануть апґрейдом.
Чи вірю я в чесність голосування?
Ми не змінили виборчу систему, тому ми не можемо в неї вірити беззаперечно. Поки ми не отримаємо електронну демократію, розподілений реєстр, у який не зможе втрутитися ніхто і ні за яких обставин, ми не зможемо бути впевнені ні в чому. Але я просто вірю, що люди на виборчих дільницях максимально свідомі і будуть робити все, щоби забезпечити демократичні вибори.
Всі екзит-поли і результати так званих соцопитувань – теж свого роду "давка на підсвідомість".
Проте люди вже змінилися. І ними вже не так просто маніпулювати.
Так само, як і не можливо силою вивести людей на вулицю на протест. Люди – не вівці. Вони вийдуть самі, якщо зрозуміють, що це вже межа. Але зараз українці налаштовані на конструктивні зміни. І я впевнена, що ми зараз ближче до того, щоби взяти робочий інструмент і працювати над реальними змінами. Суспільство вже занадто змучене від різних варіацій боротьби, які ми перепробували за роки Незалежності: живі ланцюги, голодування, революції... Найбільша ціна, яку можна було заплатити – віддати життя за долю країни – вже заплачена українцями.
Наступним кроком має стати реальний конструктив з боку нас як нового суспільства.
Зараз мені дуже важко говорити про можливі результати виборів. А тим більше щось прогнозувати. У людей дуже хитка позиція. Я сама до останнього моменту була невизначена. Обираючи між соціологією та соціопатією, між "прохідними" та "непрохідними", між сенсами і консенсусами, між злом і ще більшим злом, ми не бачили тих, хто відповідає всім нашим критеріям, яким має бути "батько нації". Звичайно, у величезному списку кандидатів такого нема. Я йшла голосувати за одного, а в останній момент віддала голос за іншого. Я думаю, що я така не одна. І це момент непередбачуваності. Ніхто цього не може спрогнозувати. Це дуже непередбачувані вибори, бо занадто великий діапазон між тими, серед кого ми обираємо.
Зараз ще триває боротьба між тим, що ми вже інакші та тим, що "система" фактично не змінилася. Зараз в черговий раз відбувається протистояння. Але я точно знаю, що ми переможемо. Ми – це прості люди! Я оптиміст як ніколи!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
