Голодомор: біль, що залишиться закодованим у генах багатьох наступних поколінь
Вчора я вперше після кривавих подій на Майдані опинилася в Будинку Профспілок, який у 2014рр. був охоплений полум'ям...
Я стояла безпосередньо в тому його місці, де протягом трьох місяців я час від часу відпочивала після нічної варти на сцені...
Що привело мене в стіни, в оточенні яких моє серце просто розривається і розриватиметься завжди?
Тут відбувався Міжнародний форум "Масові штучні голоди: Пам'ятаємо. Вшановуємо"...
Щорічно в останній тиждень листопада ми вшановуємо жертв голодомору
І Майдан розпочався в останній тиждень листопада.
Я із Західної України. Можливо, тут було менше жертв, адже все ж Центральна та Східна Україна постраждали сильніше. Але мені болить (як і болить мільйонам українців по всьому світу).
У 2006 році, коля я була обрана в Парламент, на мене почали виходити різні впливові люди з усього світу. Серед них були навіть режисери з Голівуду. І я була вражена, коли вони мені сказали, що перше, що має зробити Незалежна Україна – розповісти світу правду про Голодомор і зробити це не просто через якісь заходи, а зняти повноцінний повнометражний фільм з міжнародно визнаними акторами у головних ролях. Ми навіть розпочали роботу над цим проектом. Більшу частину на цю стрічку давав сам Голівуд. Меншу частину коштів (приблизно ¼) потрібно було знайти в Україні. Але ми не спромоглися це зробити. Як я не намагалася "достукатися", я не була почута... Ми втратили шанс зробити потужну художню кінострічку. Якби ми це зробили, весь би світ в одну мить дізнався про цей історичний злочин.
Менше з тим... незалежно від того, нам болить як і боліло. І болітиме незважаючи ні на що. Бо це рана, яка ніколи не загоїться.
Очевидно цей біль залишиться закодованим у генах ще багатьох поколінь.
Близько 11 млн українців загинули внаслідок цілеспрямованого знищення українців. В принципі, Росія не змінила свій почерк – вони як знищували Україну, так і продовжують це робити. Тому, шановні прихильники "добробуту в Радянському Союзі", я наперед прошу вас помовчати... хоча би з поваги до якихось сокровенних речей.
Майже 11 млн українців загинули, серед них майже 4 млн. дітей. І це не голослівні дані, а підтверджені багатьма дослідженнями факти.
І ми, як нація, хочемо покарати причетних до цього злочину. Винні є. А їх спадкоємці продовжують знищувати нас.
Ми ж пам'ятаємо і ніколи не забудемо. Ніколи не пробачимо!
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
