4 лютого 2016, 12:05

Берлін і Мінськ

Діалог з нашими німецькими колегами. Передаю слово-в-слово.

НІМЦІ:

- Коли буде проголосований "особливий статус Донбаса"? Чому ви не виконуєте Мінськ?

МИ:

- Ми виконали кожен попередній пункт Мінську. Росія ж – не виконала жодного. Не відвела важке озброєння, не припинила стріляти та передавати гроші і зброю через кордон, відмовляється проводити обміни заручниками, зриває ці обміни, не відпускає депутата ПАРЄ – Надію Савченко. Мінськ – не односторонні зобов'язання Украіни!

- Ми все добре знаємо про Росію. Але ви мусите виконувати свою частину зобов'язань. Бо виглядає так, що ви зриваєте Мінські угоди.

МИ:

– Ми готові виконати наступні пункти, як тільки буде виконання попередніх пунктів зі сторони Путіна. Без цього – угоди не мають сенсу, адже встановлюють двосторонні зобов'зання!

Базою Мінську – є припинення вогню. Ви добре знаєте про те, що Росія та сепаратисти, які фінансуються РФ, не виконують перемир'я – лише у січні нас обстріляли більше 1000 разів!

- Ми знаємо, що РФ не виконує Мінськ. Не треба повторювати нам, який поганий Путін. Ми робимо і так все, що можемо. Що ви хочете, щоб ми ще зробили?

МИ:

- Ви маєте тиснути на Росію щодо виконання їх частини, а не на нас! Ми – виконуємо свою.

НІМЦІ:

- Це глухий кут. РФ звинувачує вас у невиконанні і зриві Мінську. І буде права, якщо ви не дасте 300 голосів за зміни до Конституції та особливий Закон про вибори на Донбасі. Коли буде проголосований "особливий статус Донбасу?" Альтернативи Мінську немає. Якщо ви цього не зробите – відверто, немає шансу на продовження європейських санкцій.

МИ:

- Чи вірите ви у те, що Мінські угоди будуть виконані Росією навіть після наших змін до Конституції?! Тим паче, якщо зараз немає жодних сигналів виконання зі сторони Путіна і жодних гарантій такого виконання у майбутньому? Чи готові ви такі гарантії дати?

НІМЦІ:

- Мінськ – це єдиний документ, під яким стоять підписи Порошенка та Путіна. Це все, що у нас є. Ви маєте його виконати. Не діє ваш аргумент – якщо не виконують вони, не будемо виконувати і ми. Це не працює. І Європа відверто втомилася від цього. У нас одне питання: коли ви проголосуєте зміни до Конституції, і коли будуть вибори на Донбасі?

- – -

Відверто: вони злі на нас. Вони стомилися. Один німець дозволив собі хвалити промову Путіна в ООН, заявляючи, що Путін "повернувся" цією промовою на міжнародну арену і потрібен Європі для "вирішення багатьох питань".

Німці, на відміну від поляків, балтійців чи навіть французів, не вірять у Путінську загрозу для себе особисто.

Вони бачать його рівноправним партнером, і хочуть скоріше владнати цю "тягомотину" з Україною – попри будь-яку ціну для нас. Найбільш проукраїнські представники Партії Зелених – залишаються тут майже в опозиції.

...Реформа децентралізації стала для німців своєрідним доказом того, що "конфлікт на Донбасі" стався не тільки через агресію Росії, а через недостатню децентралізацію та передачу прав на Донбас від Києва.

Порошенко сам визнав це, об'єднавши у Конституційних змінах децентралізацію та питання Донбасу.

Лише у Берліні я усвідомила глибину капітуляції для нас у "мінських домовленостях".

Не один раз ми питали дипломатів, як і чому ми підписалися на такі умови?

Найкраща відповідь, яку ми отримали, була приблизно така: "після декількох ночей переговорів, після того, як три ночі не спали Меркель та Олланд, не можна було піти з-за столу, нічого не підписавши".

А потім наступив ранок, потім наш Президент оголосив Мінськ "великою перемогою нашої дипломатії", потім він тисячі разів говорив, що не йдеться про "особливий статус", сподіваючись не зрозуміло на що.

У цій війні ми приходимо до усвідомлення жорсткої доктрини РеалПолітік, де кожен сам за себе, де опиратися можна лише на свій народ та самих себе, де категорично не можна брехати цьому народу, яка б гірка не була правда, і де треба мати план "Б" і "В" виходу з цього туману.

Я безмежно рада, що у Парламенті на сьогодні немає 300 голосів за Мінськ.

Ми виграли собі трошки часу.

Можливо, наша розвідка та РНБО таки подумають над планом "Б".

- – -

Гарна новини у цьому всьому – ми можемо стати справжньою державою, і стати набагато сильнішими, пройшовши наскрізь цей темний тунель і вийшовши на іншу сторону.

Ще одна гарна новина – якщо будемо "слухняними" хлопчиками і дівчатками у впровадженні реформ та виконанні Мінську – Німеччина після довгих переговорів зможе погодити нам великий План "Маршала" для України – в обмін на санкції, які Європа може більше не подовжить – нам можуть дати 150 мільярдів Євро.

І якщо ми будемо мати на той час достойний Уряд, зможемо використати ці мільярди на свою економічну безпеку, реформи та закладання фундаменту точок зростання економіки. І стіна між нами та російським зруйнованим Донбасом паде за 5-6 років.

powered by lun.ua

ПРО НАЙГІРШЕ В НАС

Друзі, ми знову повертаємось в якусь жахливу воронку ненависті. Айн Ренд колись писала "Про найкраще в нас", пам'ятаєте? А я – хочу поговорити "Про найгірше в нас"...

Про інстинкти стаї, комсомол та Разумкова

➡ Ця показова порка Разумкова – це просто огидно. Сама відставка була передбачуваною, а от те, як вона відбувалася – ні. Доповідач риторично на виступі питає сам себе, чи зможемо ми після цієї процедури залишитись людьми? Очевидно, – ні...

Серіал must go on: закон про олігархів

➡ Учора "Слуги народу" так спішили голоснути закон про олігархів без обговорення та з порушенням усіх процедур регламенту під приліт літака Зеленського, – що переграли самі себе...

Про дорослішання країни, індустріальні парки та вміння захищати себе

290 голосів за закон про індустріальні парки! Вітаю нас! 👍 Вітаю всіх, хто працював останні 10 років, щоб це рішення нарешті стало можливим...

Мій Крим

Мені років 8-10, я в сукні у білий та червоний горошок, на колінах у мене – їжачок. Ми тільки що його погодували і забрали на руки. Я ходила з ним, здається, цілий день (дуже обережно носила, чесне слово)...

30 років. Про характер нації

30 років – за паспортом. Насправді, на декілька сотень більше, і тисяча років історії, традицій та гартування характеру. 30 – для людини вже достатньо, щоб визначитись, ким же я таки хочу бути, коли виросту, але для країни – очевидно, ні) Для країни цей вік – ще дещо підлітковий, по відчуттю десь між 17 та 19 роками...