Трохи патріотизму
Нас часто звинувачують у тому, що частину матеріалів ми пишемо та публікуємо російською мовою. Хотілося б пояснити, чому так відбувається.
Ми живемо у двомовному суспільстві, і для більшості авторів і читачів не має значення, якою мовою читати або писати. Кожен в редакції – справжній патріот, хоча українською розмовляє менша частина працівників.
Ми намагаємося перекладати більшість текстів, але деякі авторські матеріали втрачають при перекладі характерні для мови оригіналу нюанси.
Для того, щоб пояснити, чому не можна за мовою, якою спілкується людина, судити про неї, наведу невеличкий текст, який кілька років тому надіслав мені один знайомий.
"Я не люблю сало, не ношу вышиванку и не знаю слов украинского гимна. Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак. На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники. Моя кровь красная, а не желто-голубая.
Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке. Я – украинец?
Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову. Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся. Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины. Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я останусь здесь.
Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков. Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике. Здесь на деньгах поэты, а не президенты. Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Из сердца не вычеркнуть пятую графу. Я – украинец.
Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты. Мне стали родными беззаботная Одесса, деловитый Донецк и легендарная Полтава.
Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах. Я верю в эту страну. Я доверяю этому воздуху – он держит купол, этим горам – они держат страховку, этим людям – они держат слово.
Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки. Мне никогда не забыть украинской колыбельной и поцелуя на Андреевском.
А еще: мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов.
И мой сын родится здесь. Я – украинец".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
