Як перемогти в Києві, або про користь праймеріз
Якщо грати з шулером за його ж правилами, то в тебе немає шансів на перемогу. Але опозиція вперто продовжує грати на полі Партії Регіонів і за її ж правилами.
Лідери їдуть домовлятися з Рибаком, який просто затягує час, підгодовуючи напівобіцянками. І у результаті – черговий кидок. Хтось сумнівався?
Киянам остогидла ця влада, яка не лише не може розвивати Київ, вона навіть не може впоратися з елементарними функціями та банально продовжує грабувати місто.
Опозиція збирала людей заради того, аби відстояти право вибирати мера. Начебто ідеальна логіка. Але важко зібрати людей конкретними людьми, які не обіцяють конкретно нічого. Адже так легко бути безвідповідальним.
Тільки я не розумію, чим Попов гірший за Черновецького. І чому опозиція не зібрала киян, коли Черновецький написав заяву про відставку?
Тепер Арсеній Яценюк запрошує киян прийти на мітинг, але сам відмовляється балотуватися в мери, Віталій Кличко навіть не здатний сформувати свою позицію, а Тягнибок киває на Іллєнка.
Людям потрібний конкретний кандидат, лідер, якого підтримають всі опозиційні сили. І якщо він вийде з чітким і зрозумілим планом, його підтримає громадськість і журналісти. І хто би це не був, він отримає більшість на виборах.
Але опозиції та псевдо-активістам цього не потрібно. Їм потрібно призначити вибори, і далі кожен бути грати сам за себе – змагатися в зрадництві, популізмі та рекламних бюджетах, а хтось відверто підіграватиме Партії Регіонів, як один політик з великим банером на Золотих воротах.
Тому тепер єдиний можливий і правильний шанс на перемогу – це заявивши про те, що влада не порається з управлінням міста, запропонувати альтернативу.
Альтернатива – це не тільки єдиний кандидат. Потрібно, щоб новий мер був людиною, здатною вирішити основні проблеми міста: сміттєпереробку, створення ділового центру на лівому березі, відновлення будівництва метро, підземні паркінгі, вирішення проблеми паркування, створення нормального плану розвитку міста, в тому числі забудови правого берега, ЖКГ, опалення, розвиток транспортних вузлів та багато іншого, не говорячи вже про адекватну реакцію на стихію та елементарний недопуск корупції та відкриті аукціони з продажу землі.
Якщо у кінцевому випадку опозиція не обере людину, яка здатна реалізувати цей план, то все інше немає сенсу.
Проведення праймеріз, мені здається – дуже адекватний алгоритм, який може вирішити цю проблему.
І не потрібно буде витискати ще одне голосування в Раді за вибори в 2 тури.
Праймеріз – це вибори серед усіх бажаючих "демократичних" кандидатів протягом квітня-травня, поки вдасться дотиснути регіоналів, або конституційний суд.
Вони мають підготувати свої програми розвитку міста, представити свої команди та захищати їх в публічних дебатах.
Тоді люди, які не вийшли 2 квітня на вулицю, зрозуміють, що це не чергове політиканство, а справжнє бажання працювати заради міста.
Вони будуть слідкувати і приймати участь в цих внутрішніх виборах, це підігріватиме інтерес протягом двох місяців, і вже 3 червня на вулиці людей виведе майбутній вже напевно мер, а не купка політиків, які відхрещуються від участі в виборах мера.
30-50 тисяч людей зможе захопити приміщення КМДА, зможе заблокувати ВР та дотиснути Чечетова і компанію, вони мають злякатися. А поки що їм навіть немає кого почати боятися.
Набагато легше зібрати і тримати людей на площі, які прийдуть підтримати конкретного лідера і зрозумілий план дій. Аніж просто віртуально відстоювати право вибирати умовного Черновецького замість конкретного Попова.
Інакше опозиція вкотре програє Києв, і я не бачу сенсу людям на вулиці брати в цьому участь.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
