Львівські депутати побачили себе на портреті
Позавчора внаслідок тиску з боку депутатів Львівської обласної ради було демонтовано виставку молодого буковинського художника Станіслава Силантьєва, яка експонувалася у Львівському палаці мистецтв. Роботи художника було визнано "антипатріотичними", "антидержавними" і такими, що "зазіхають на святе".
Я готовий потиснути руку Станіславу Силантьєву. Не за те, що добрий художник (як на мене, поганий, але то вже справа смаку), а за те, що створив ще одну нагоду побачити справжнє обличчя так званих "патріотичних" сил. Хто забув чи не знав, нагадаю, що більшість в обох львівських місцевих радах – як міській, так і обласній – становлять представники ВО "Свобода". Ідеологічний контроль і адміністративний тиск на культуру й суспільні інститути – це вже їхній стиль роботи.
Пригадую, як у 90-х по цілій Західній Україні радянські агітщити і агіттумби, замість демонтовувати, масово перефарбовували з червоних на синьо-жовті. Багато де ще й досі такі стоять. Так-от, мені хочеться дякувати таким художникам, як Силантьєв, за те, що свідомо чи несвідомо злущують синьо-жовті фарби з радянських агіттумб на зразок Тягнибока чи голови Львівської облради Панькевича.
Бо що ми бачимо?
Цензура мистецтва є? Є. Використання адмінресурсу є? Є. Вимога дотримання "лінії партії"? Ідеологічний контроль? Боротьба зі свободою думки? Все є. Повний набір.
А людям з однаковим типом мислення, як відомо, набагато легше між собою порозумітися, хай навіть які в них протилежні гасла. Тому "Свободі" з компартією домовитися, думаю, – не проблема. Хай тільки випаде потрібна обом сторонам нагода. А з "братками" і колишніми комсоргами з "Партії регіонів"? Залюбки. Підозрюю тільки, що це вже сталося давно.
Нижче – картинка, яка викликала найбільше обурення т. зв. "патріотичної громадськості". Певно, дехто з чиновників упізнав поряд із Шевченком себе.
