Про насильницьку українізацію
Епопея з українським кінодубляжем, коли злі й нехароші українські нацисти змушують розмовляти українською Сталлоне і Джигарханяна, триває. День за днем телеканали повідомляють глядачам про нові злочини проти нацменшин, здійснені під егідою Закону про кінематографію. Дивно: цілих 10 років (з 13 січня 1998-го, коли цей закон у ВР провів депутат-комуніст з Донеччини Микола Дондик) кінопрокатники не поспішали виконувати його норми, а тепер раптом незадоволені.
Судячи з новин, кінопрокатники незадоволені тим, що Держкіно не дає їм можливість використати ту ж лазівку, яка успішно використовується на телебаченні – коли поверх російського дубляжу накладаються українські субтитри. Доходить до маразму – нас лякають, що навіть фільми російського і українського (російською мовою) виробництва змусять дублювати замість субтитрування.
Я не розбираюся в ньюансах закону про кінематографію – легальною є така лазівка чи ні. Але точно знаю одне – про "захист прав російськомовного населення" кричать ті, хто за 10 років так і не спромігся змінити власну бізнес-модель. А модель ця полягає в наступному – нічого самому не виробляючи, завезти з Росії кілька десятків надрукованих і дубльованих росіянами фільмокопій, щоб прокрутити їх і в Україні. Ось і все. Не створюючи жодної додаткової вартості, не даючи можливості заробити українським перекладачам, акторам та інженерам – банально спекульнути на чужій праці. Ну, правда, зараз доводиться ще нашвидкоруч робити субтитри. Зате хоч з англійської їх не треба перекладати – возитися зі скриптом тощо. Взяв собі студентів, вони за ніч з російського дубляжу і набили українськоподібний текст.
Держслужба кінематографії має прекрасну можливість розвінчати цей міф про "пригноблення прав російськомовного населення" і "економічну невигідність" українського перекладу. Нехай цим спекулянтам дозволять робити російські субтитри, озвучку чи дубляж для голівудських фільмів, нехай. Але нехай вони зроблять це самі, в Україні, а не користуються плодами чужої праці, завозячи фільмокопії з Росії. У нас достатньо є прекрасних фахівців з російської, які сидять без роботи. Так дайте їм роботу, заплатіть за неї – і показуйте фільми російською.
До речі, твердження наших геть не брехливих теленовин про те, що на Сході і Півдні масово здають квитки на україномовні сеанси, а в залах сидить по 5 чоловік, навряд чи відповідає дійсності. Я спеціально подзвонив у "Б&Х", кінокомпанію, яка крутила "піонера" всеукраїнського прокату – стрічку "Монстро". Всі копії в усіх регіонах – український дубляж. Подивіться самі на ці дані:
Ходять люди в кіно. Шкода звичайно, що на голівудське, а не на наше. Але це вже інша історія.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
