З життя хижих риб
Уявіть собі акваріум, наповнений виключно хижими рибами. Безперечно, ви уявляєте собі те, що буде там коїтись. Якщо без прикрас і сентиментів – вони почнуть жерти одна одну. Не слухаючи волань слабких і поранених. Така картина виникла в уяві вже після перших хвилин моєї участі у "Шустер Live" – своєрідному відкритті нового політичного сезону. Різниця хіба що в тому, що примітивні стосунки між рибами у акваріумі ніяким чином не відбиваються на мешканцях квартири, де стоїть ця велика скляна банка, а хижі нрави представників політикуму, які жеруть одне одного у студії, безперечно мають вплив на життя людей в країні.
До телевізійних ток-шоу за участю відомих політиків можна ставитись по-різному. Можна сперечатися про те, потрібні вони чи не потрібні, погані чи гарні. Одне не викликає сумніву – їх цілком можна сприймати як модель того, як відбуваються дискусії всередині політичного бомонду. І як відбуватимуться вони надалі. Зокрема, які нові правила та акценти з'являться у нас в новому політичному сезоні.
П'ятничний ефір "Шустер Live" у цьому сенсі був дуже показовим. Те, що відбувалося в студії, можна охарактеризувати дуже коротко – звичайне хамство. Цинічне, агресивне і відверте. Не прикрите навіть фіговим листочком. Я в жодному разі не є фанатом Юлії Тимошенко, але те, що робили з нею в прямому ефірі делеговані владою "спікери" – не могло не викликати обурення у будь-якої нормальної людини. Незалежно від політичної орієнтації і особистого ставлення до екс-прем'єр-міністра. Справа навіть не в тому, що здоровезні чолов'яги далеко не по-джентльменськи поводилися по відношенню до жінки. У деякому сенсі політик – істота безстатева, і жінки, які йдуть до політики, очевидно, не очікують "скидки на стать". Але водночас вони мають право на елементарну повагу з боку опонентів.
Власне, будь-який політик має право бути почутим. І представники сьогоднішньої влади свого часу цим правом завжди повноцінно користувалися. Може тому мені в ефірі шоу згадалася Ганна Герман. Однак знаєте, в чому головна відмінність між сьогоднішньою і минулою владою? Маю на увазі, якщо дивитися побіжно, не вдаючись у ідеологічні відмінності? Попередня влада, що б про неї не говорили, вміла слухати. Дискутувала, шукала аргументи, але в будь-якому разі не дозволяла собі так вести публічні дискусії. Я неодноразово брала участь у подібних шоу, і тому з усією відповідальністю можу стверджувати: ніхто з представників минулої влади ніколи не дозволяв собі таку манеру поведінки з політичною опозицією.
Звичайно, і тоді йшлося про рівень політичної культури – в когось він був вищий, у когось – навпаки. Але він був! Тепер (ефір Савіка Шустера це показав більш ніж красномовно) про рівень політичної культури говорити взагалі не доводиться. Його просто немає – як такого. Політична культура зведена нанівець.
Найбільше у цьому сенсі дивують навіть не ті представники влади, які виступаючи від її імені, на всю країну продемонстрували свою маргінальну печерність, себто відсутність як елементарного виховання, так і політичного інтелекту зокрема. Дивує позиція тих владних стовпів, які відбирають і делегують цих "спікерів" на найбільш рейтингові політичні ток-шоу – заздалегідь підготувавши їх вести тотальне "мочилово" замість серйозної розмови. Ну не можна ж бути настільки недалекоглядними, щоб власноруч, точніше, за допомогою декількох відвертих хамів, топити рейтинг власної політичної сили!
Чи може, вони розраховують на те, що люди по той бік екрану не розуміють, що відбувається?... Думаю, все набагато простіше: вони не можуть поводитися по-іншому. Просто не вміють. І суспільство спонукають до того ж. Не треба, шановні. Все-таки в третьому тисячолітті живемо. Або дайте можливість цивілізовано дискутувати, або закривайте зовсім такі передачі. Принаймні це буде чеснішим з власного боку. Люди не повинні звикати до хамства, цинізму і фарисейства, якими аж фонтанували спічі деяких провладних спікерів, до зубів озброєних домашніми (партійними?) заготовками.
Згадайте початок розмови щодо новоблагословенного закону про місцеві вибори. Коли з екрану політик говорить: ми прийняли рішення, але в мене була інша думка, і я особисто цього не підтримую – цей політик сама собі зводить стінку, за якою можна сховатися, аби не обговорювати по суті незручну проблему. У даному разі – проблему місцевих виборів. Практично не було можливості обговорити якість виборчого закону, тих проблем, з якими сьогодні будуть стикатися політичні сили. А потім і всі виборці. Цілісної картини основ проведення місцевих виборів глядачі так і не отримали, не дивлячись на заявлену тему програми. Крім іншого ще й тому, що знов-таки була застосована технологія забовтування: ти починаєш говорити – паралельно з тобою починають говорити щонайменше троє людей. Ти замовкаєш – вони замовкають теж. Наступна спроба щось сказати – починається те ж саме. (До речі, саме така технологія давно застосовується в інтернеті, зокрема і тут, при обговоренні матеріалів у блогах, коли з десяток "роботів" накидаються на тільки-но вміщену статтю, "забиваючи" її зміст брудними образливими коментарями). Мета тут одна – не дати можливість висловити думку. Не дати донести інформацію. Не дозволити провести дискусію. Отака "своєрідна" свобода слова. Ніби вона і є, але сенсу від неї – жодного. Є лише примара тої свободи, але немає її, справжньої.
Дужа дієва технологія, треба віддати належне... Хижі риби в акваріумі у такій технології потреби не мають. Бо говорити їм природа можливості не надала. В них є зуби і щелепи, яких їм цілком вистачає для з'ясування стосунків. Дуже нагадує сучасний український політикум, чи не так?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
