У пошуках "локації": організатори "Євробачення" демонструють повне креативне зубожіння
Чим далі намагаєшся зрозуміти логіку вибору місця церемонії відкриття "Євробачення – 2017" в Києві, тим більше стає зрозумілою її повна відсутність.
І хоча приголомшливий "креатив" організаторів дійства вчора був вдало похований під інформаційним шквалом про спробу заборони продажу алкоголю вночі та нападом Парасюка на машину Вілкула (звичайно, народ переключився на жваве обговорення цих непересічних подій), реакція більшості людей встигла сформуватись – обурення та нерозуміння цього рішення.
Звичайно, цей незрозумілий вибір якось треба аргументувати. Бо проведення церемонії відкриття нехай самого модного та авторитетного, але попсового пісенного конкурсу, в культовій історичній споруді, яка з 1990-го року внесена в список культурної спадщини ЮНЕСКО, дійсно вимагає пояснень. Адже, як відомо, в Софії Київській заборонені навіть богослужіння, окрім одного разу на рік, в День Незалежності України (ця практика була започаткована у 2005-му році). З якого боку не глянь – Софія є місцем намоленим, духовним, місцем символічним! Чомусь здається, що французи не стали б щось подібне проводити, скажімо, в Соборі Паризької Богоматері, хоча вони люди розкуті та веселі...
Коментарі "відповідальних осіб" не забарились. От, наприклад, від начальника управління туризму КМДА пана Антона Тараненка ми дізнались, що нічого дивного тут немає, вимоги ЮНЕСКО порушені не будуть і взагалі, які питання – на території Софії, бач, часто проходять офіційні прийоми.
Чесно кажучи, одкровення про офіційні прийоми, які до того ж проходять часто, наштовхують на думку про те, що пан Тараненко або володіє таємною інформацією про якість закриті заходи, або свідомо вводить суспільство в оману. Загальновідомо: на території Софії Київської проводяться лише раз на рік святкові офіційні заходи – президентський прийом з нагоди Дня Незалежності (з 2005 по 2009, 2016 р.), та у 2008 році було зроблено виключення, оскільки ще відбувся прийом від імені Президента України та Вселенського Патріарха з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі. Погодьтесь, ці заходи за логікою та сценарієм їх проведення саме в цьому місці, якось не співпадають із змістом стартової акції пісенного конкурсу "Євробачення"...
Свої аргументи на користь відкриття Євробачення на території Софії озвучив також заступник глави КМДА Олексій Резніков, який висловив такий собі адміністративно-філософський погляд на проблему: "Софія Київська нині не діє як храм – це музей. Тому ми не порушимо ніяких релігійних почуттів віруючих".
Даруйте. Храм – завжди Храм! Собор Святої Софії, побудований, згідно літопису, в центрі Києва константинопольськими зодчими за наказом Ярослава Мудрого на честь перемоги в 1037 році над печенігами, може вважатись хоч тричі музеєм, але в душах українців, вірян всього православного світу, в українській історії він залишається Храмом! Протягом багатьох століть. Крапка.
Щодо почуттів віруючих... Організаційному комітету з питань підготовки та проведення в Україні у 2017 році пісенного конкурсу "Євробачення" під керівництвом прем'єр-міністра В.Гройсмана треба пригадати, а декому навіть і вивчити історію Софії Київської: на території "музею" знаходиться ще й некрополь, де почивають п'ять Великих Князів Київської Русі: сам Ярослав Мудрий (1054), Всеволод (1093) та Всеволодовичі – Ростислав Всеволодович (1093), Володимир Всеволодович Мономах (1125) та В'ячеслав Володимирович (1154). А ще тут поховані усі видатні церковні ієрархи.
Тож спитайте у віруючих, чи готові вони сприймати це святе місце в якості подіуму для демонстрації креативного одягу та прикрас "зірок" шоу-бізнесу. І ще багато чого, що не те, що не вкладається, а категорично не сприймається християнством.
Складається враження, що влада, стурбована постійною демонстрацією ознак своєї "європейськості", докреативилась до демонстрації рис дрімучої середньовічної азіатчини. В Європі, на яку у всьому так орієнтуються ці "креативщики", до такого ніколи не додумалися б. Поглянемо, наприклад, на церемонії відкриття "Євробачень" за останні три роки.
2014 рік – Копенгаген. Урочисте відкриття пройшло в споруді CityHall.
2015 рік – Відень. Місто, де на кожному кроці – історичні культові споруди, діючі і музейні. Церемонія відкриття пройшла у Віденській опері. Навіть бородата жінка Кончита Вурст вписалась на цій сцені (а могли б у костьолі якомусь провести, ні?).
2016 рік – Стокгольм. Церемонія відкриття пройшла в міській мерії.
Достатньо прикладів?
Отже, всьому своє місце і свій час!
Скидається на те, що "мозкові штурми" всередині групи осіб, які взяли на себе відповідальність за проведення "Євробачення", довели їх до повного інтелектуального зубожіння. Останнім часом будь-що, у чому мають бажання взяти участь політичні ВІПи, підпорядковано телевізійній картинці та піару. Планувальники дбають перш за все про те, в якому інтер'єрі вигідніше буде показати владне тіло. Тому чиясь явно істерична пропозиція: "А давайте влаштуємо це в Софіївському!!!" не викликала закономірного відторгнення. А що... Цей креатив десь нагадує старий анекдот про автора, який приніс текст свого роману в радянське видавництво. Цензор запитує – про що роман? Як про що – відповідає автор, – про робочий клас та керівну роль КПРС, про що ж ще? Чудово, – потирає руки цензор, – Як там ваш роман називається? Автор відповідає, що назву дав просту, доступну – "Ех, ... твою мать!". "А що... Непогано. – відповідає цензор. – Тільки "Ех" приберемо. Циганщиною тхне..."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
