Шоу останнього дня або ''Звільнити за 5 секунд''
Майбутню телетрансляцію з позачергового засідання Верховної Ради, якого зажадав президент Петро Порошенко, що наполягає на терміновому звільненні суддів, причетних до арештів майданівців, можна сміливо вважати римейком голлівудської стрічки "Gone in 60 seconds", але за назвою "Звільнити за 5 секунд", бо саме стільки часу відведено нардепам, аби встигнути натиснути на кнопку.
"Дємбельска робота" для парламентарів
Звичайно, в цьому порівнянні можна вгледіти деяке перебільшення. Але той несподіваний поспіх, з яким президент звернувся до спікера парламенту із вимогою скликати "не пізніше 29 вересня" позачергове засідання з єдиного питання – звільнення суддів, – викликає щонайменше подив. Президент аргументує свою ініціативу тим, що не вирішення цього питання "негативно позначиться на функціонування судової системи та проведення судової реформи". Це побоювання глави держави якось не вписується в логічний ланцюг широко розпіареної всередині країни та у світі судової реформи, яка, власне, вступає в дію наступного дня після вказаної президентом дати – 30-го вересня цього року.
Тепер питання – чому саме напередодні цієї епохальної події, буквально в останню мить існування "дореформної" системи, треба терміново здійснити показовий акт "очищення", заради якого, власне, задумувалась реформа? Адже саме 30 вересня цього року подавалось владою як той знаменний рубікон, після якого запанує повна справедливість у судовій системі, відновиться довіра та станеться позбавлення від адміністративних та владних впливів (хоча насправді важелі впливу автори "реформи" зберегли, але про це вже сказано багато, повторювати це тут немає сенсу) тощо.
Пікантність ситуації додає те, що за результатами "судової реформи" Верховна Рада України позбавляється права, зокрема, звільняти суддів. Виходить, що президент доручає парламентарям таку собі "дємбєльську роботу" – у останній день своїх повноважень "назвільняти" суддів до не схочу. Дивна логіка. Адже, що заважало парламенту та президенту зробити це упродовж 2014-2015 років в осмисленій атмосфері, без авралу та поспіху, відповідально і об'єктивно, відверто не зловживаючи владними повноваженнями?
Залишається тільки гадати, у чому глибинні мотиви глави держави, який раптом вирішив здійснити "очищення" в цей переломний момент за один день до набуття чинності актів реформи правосуддя. Може чергова річниця Майдану стимулює? Як думає дехто. Як на мене, рельєфно вимальовується ще й те, що у нього немає довіри до чистоти та ефективності нових механізмів, закладених у власний "новаторський" план реформування правосуддя.
Кроки президента і парламента щодо пожежного звільнення суддів за "старою", розкритикованою Європою і самою владою процедурою, свідчать і демонструють одне – недовіру до власної команди реформаторів, до змісту та механізмів реформи, що подається на увесь світ, як величезна перемога. Це називається "приїхали". Легітимність, якої й так не було у цієї реформи, через такі дії влади впала геть за можливі межі.
"Культ вуду" у виконанні КСУ
Як би не було, а система інформаційного супроводження президентських ініціатив вже запрацювала. ЗМІ рясніють чудовими заголовками на кшталт "Післязавтра судів, які санкціонували арешти майданівців можуть взяти під варту". Але владні піар-служби, які розганяють цю чергову #перемогу, звично самі не стежать за подіями. Тому не відають, що творять.
Справа в тому, що Конституційний Суд України на початку цього місяця (8 вересня) виніс рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п'ятої статті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій). КСУ відзначився тим, що вийшов за межі предмету конституційного подання Уповноваженого та подивився на проблеми мирних зібрань ширше. Суд дійшов до висновку, що не тільки положення вказаного Закону, а й Указ Президії ВР СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (від 1988 року) не відповідають Конституції та втрачають чинність.
Ситуація напрочуд парадоксальна до болі. Бо за цими актами, які з'явились на світ ще до появи чинної Конституції України, а то ще в далекому радянському минулому, для проведення мирних зібрань потрібно було отримати дозвіл відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування. В той же час стаття 39 Конституції передбачає не дозвільний, а повідомчий характер, за якого достатньо лише завчасно попередити органи влади про заплановані громадянами масові заходи. Але безпосередньо у приписі пункту першого Перехідних положень розділу XI Конституції, чітко встановлено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією є чинними у частині, що не суперечить Конституції.
Тобто згідно з Основним Законом, архаїчні закон та радянський указ фактично не правозастосовні ще з часу набуття чинності Конституції України. На цьому, до речі, наполягає Вищий Адміністративний Суд України та Європейський Суд з прав людини у своїх ключових для України рішеннях щодо свободи мирних зібрань у справах "Вєренцов проти України" та "Шмушкович проти України" (2013 рік).
Однак після появи останнього "перлинного" рішення КСУ, який визнав ці акти неконституційними, цим Судом фактично підтверджено, що всі 25 років існування незалежної української держави, частина п'ята статті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Указ Президії ВР СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" від 1988 року, – діяли! І втратили чинність та свою дію лише кілька тижнів тому!
От це то по-новому!
Судді, свідомо чи ні, але застосували "культ вуду", ожививши заднім числом "зомбі-закон" та "зомбі-указ".
Шоу "останнього дня"
А тепер про найцікавіше. Для усіх учасників завтрашнього шоу в парламенті із "злочинними вироками" проти учасників Майдану, за які в тому числі звільняють суддів. Виникають серйозні питання... За духом і буквою останнього рішення КСУ, ці судді діяли в межах чинного на той час законодавства! Так, виявляється різні практики судового розгляду викликані лише банальною правовою колізією, а не помилковим, грубим порушенням принципу верховенства права. От такої! Неочікувано. Точно вже так по-новому! То коли суддів, як стверджують деякі ЗМІ, будуть брати під варту прямо в парламентській залі чи де інде, це з точки зору закону, буде ну дуже неоднозначним актом, що беззаперечно вже дає їм правові підстави для свого захисту.
Бо все вибудовується в один ряд. Неконституційність реформи, звільнення парламентом суддів за наполяганням президента, шляхом зловживання правом, акурат в останній день перед запровадженням судової реформи, і, нарешті, рішення КСУ, яке просто фіксує правову колізію, бо застосовувалися донедавна просто різні правові акти у питання мирних зібрань...
Тож намагання скласти пазли із неочікуваною вимогою президента до Верховної Ради України звільнити суддів у "останній день", із набранням чинності буквально наступного дня судової реформи та рішенням КСУ, дають в плані чистоти намірів і процедури, просто сюрреалістичну картину.
Єдине, що реально може зробити ВР – "Звільнити за 5 секунд". Шоу не потребує великих розумових зусиль. Бо це – лише шоу. Головне, аби глядачі були задоволені.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
