Про європейський досвід

В межах офіційного візиту Президента України до Німеччини не обійшлося без зустрічі нашого Міністра внутрішніх справ з німецькими поліцейськими в яких взяв участь і я. Спілкуючись з ними, від сержанта до генерала та від постового до Федерального міністра внутрішніх справ ФРН, я придивлявся: що корисного можна взяти для моєї країни. Бо впевнений, нам не потрібен велосипед у реформі нашої правоохоронної системи, так як і не з руки нам під копірку змалювати основи чийогось історично складеного напрацювання.

Стосовно оцінки роботи міліції. Не можна нам і далі користуватися методами оцінки ефективності, які були встановлені ще за часів СРСР. По-перше – це, вибачте за каламбур, не ефективно, по-друге – вони хоч не хоч, а таки спокушають служивих до приховування злочинів. Міліція не повинна реформувати себе сама. Тому, хотілося б побачити у коментарях конструктивні пропозиції, а не порожні зауваження про чистоту мови та запеклі, з піною у роті, обговорення неіснуючих фактів з моєї біографії.

Загально визнаних критеріїв оцінки роботи поліції, які були б офіційно визначені законами ФРН на федеральному рівні або на рівні федеральних земель – взагалі не існує. С першого погляду – правоохоронна система Німеччини аморфна. Проте це лише перше враження. Берлін формував низка неформальних критеріїв. Ними, зокрема, користуються політики та ЗМІ. У моєму перекладі з німецької вони виглядають так.

1. Неухильність додержання поліцією вимог чинного законодавства, забезпечення поваги до законних прав громадян, охорони та захисту цих прав.

2. Додержання поліцією принципу рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом. Відсутність впливу політичних, релігійних, етнічних, або расових факторів на роботу поліції.

3. Ступінь коректності та ввічливості працівників поліції при спілкуванні з населенням. Близькість поліції до населення.

4. Ступінь відкритості діяльності поліції для суспільства та засобів масової інформації у межах, які передбачені законом.

5. Ступінь активності роботи поліції з громадськістю та засобами масової інформації. Постійне інформування поліцією громадськості щодо надзвичайних подій, що сталися, а також щодо заходів які здійснюються поліцією з метою забезпечення громадської безпеки та профілактики злочинності.

6. Ефективність роботи поліції з розкриття злочинів. Позитивною оцінкою роботи поліції вважається загальне розкриття органами поліції більш ніж 50 відсотків злочинів.

7. Ступінь відчуття населенням його безпеки у громадських місцях та на вулицях. Постійна візуальна присутність поліції у громадських місцях та, особливо, при проведенні масових заходів. (Тут слід зазначити, що в наших умовах ця теза є поки що досить неоднозначною. Поки наші правоохоронці не навчаться бути помічниками, велика концентрація людей у формі може мати зворотній характер).

8. Ступінь взаємодії органів поліції із органами прокуратури та суду, органами державної влади та місцевого самоврядування.

9. Ступінь професійності працівників поліції, забезпечення негайного та компетентного реагування з боку поліції на заяви та повідомлення громадян.

З урахуванням наведених вище основних критеріїв у Німеччині здійснюється оцінка роботи органів поліції з боку державної влади, політичних партій, засобів масової інформації та громадськості.

У разі необхідності, органи влади, місцеві громади та засоби масової інформації можуть проводити опитування населення з питань оцінки діяльності поліції. Виконавцями подібних робіт є громадські недержавні організації, науково-дослідні інститути, які займаються соціологічним дослідженням. Жодними нормативними документами не встановлена періодичність проведення подібних опитувань, фінансування здійснюється за кошти замовника, як правило, міжнародних організацій, ЗМІ. Останнє подібне дослідження проводилося у ФРН у 2008 році у федеральній землі Гессен.

Кримінальна поліцейська статистика в Німеччині готується раз на рік Федеральним відомством кримінальної поліції (середина травня – початок червня) на підставі даних, які надані поліціями усіх федеральних земель та схвалюється на конференції Міністрів внутрішніх справ Німеччини. Загальний звіт про безпеку в країні схвалюється Федеральним міністром внутрішніх справ та надсилається Федеральному канцлеру, Федеральному Президентові та до Бундестагу. Після цього коротка версія зазначеного звіту оприлюднюється на сайті Федерального відомства кримінальної поліції.

Також у преамбулі до статистичного звіту зазначено, що у статистиці відображено тільки ті злочини, які стали відомі поліції – так зване світле поле. У разі зміни поведінки населення щодо подання заяв про злочини або інтенсивності кримінального переслідування самої поліції, може змінюватися межа між світлим та темним полем, разом з тим, жодним чином не впливаючи на фактичний рівень злочинності.

У самій звітності робиться застереження, що кримінальна поліцейська статистика не відображує повністю весь стан речей у сфері злочинності, проте, залежно від виду злочину, дає певне наближення до реальної ситуації.

Узагальнення даних здійснюється за наступними критеріями:

- узагальнюються, в першу чергу, діяння, які містять склад злочину;

- підрахунок здійснюється після передачі справи до прокуратури. Таким чином, актуальність статистики знижується справами з довгим строком розслідування;

- поліцейська статистика базується на результаті поліцейського розслідування. Статистика органів юстиції та поліції не порівнюється внаслідок різних часових рамок та принципів ведення статистики.

Якщо написане буде мати резонанс та конструктив в обговоренні, запропоную й інші тези реформування ОВС. Хоча, зрозуміла річ, основним джерелом такого обговорення повинен бути офіційний сайт МВС. Але все ж таки на "Українській правді" велика кількість небайдужих і критично налаштованих до міліції запальних та емоційних дописувачів).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.