Рефлексії "заангажованої" з приводу "революції інформпростору"

Щойно прочитала про власну "ангажованість", оскільки написала не один лист на Банкову з приводу порушення прав журналістів та ЗМІ в Україні, за що заслужила от такий епітет від гаранта. Та все ж не втримаюся від ще однієї рефлксії на тему інформполітики в Україні...

Мене не перестають дивувати особливості світу постмодерну, який дуже легко оперує цілком віртуальними поняттями. От сказала Ганна Герман – ми робимо "революцію в інформаційному просторі", розробивши доволі банальну концепцію (ще навіть не проект закону) суспільного мовлення, значить справді типу щось відбувається...

От сказав сьогодні на конференції щодо розвитку ЗМІ в Україні Єгор Бенкендорф, що інформація про узгодження редакційної політики Першого Національного з Інтером – "это не правда", і свідчення журналістів та моніторинги, які демонструють замовчування одних і тих же тем в ефірі обох каналів, вже можна записати до категорії "вигадки".

Натомість рейтинг, мовляв, найкращий доказ успішності нинішньої редакційної політики, спрямованої "на реформування". "Главное – чтобы канал хотели смотреть" – це теза номер один.



У зв"язку з цим можу порадити – транслюйте в ефірі частіше конкурси краси. Чому б і ні, якщо пріоритет на рейтинг? Валід Арфуш дуже добре вміє організовувати такі заходи. В нього це вийде значно краще, аніж публічно пояснювати завдання для державного телеканалу...

Так справді можна непогано розігнати рейтинг, але від того канал не стане суспільним. Хочу знову підкреслити: реформування державного каналу в суспільний не потребує законопроектів та законів. Цей процес значно більше потребує політичної волі та розуміння: що таке суспільне мовлення, якими пріоритетами воно керується і як забезпечує баланс суспільних інтересів.

Коли я чую від пана Бенкендорфа, що на його каналі вже зараз багато прямих ефірів, то мушу наголосити: не йдеться про прямоефірну трансляцію інавгурації Президента чи засідання Конституційного суду. Або не лише про це. В прямому ефірі на суспільному каналі на першому плані має бути суспільство, прості люди, їх реальні потреби та проблеми. І прямі ефіри мають забезпечити присутність саме цих компонентів та саме цих простих людей, забезпечивши баланс різних поглядів та груп. В цьому суть редакційної політики суспільного мовника.

Але про це в концепції, чомусь, не йдеться. Та й для втілення цього в життя та концепція і не потрібна.

Зате вона потрібна, аби була хоча б якась підстава говорити про "революцію в інформаційному просторі" та створювати позитивний імідж для влади. А те, що насправді "революція" може виявитися лише зміною вивіски, – то вже проблеми сприйняття інформації в світі постмодерну... Адже в ньому можна легко біле називати чорним, а кожного критика вписувати в категорію "ангажованих"...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.