Як батьки "Спритка і Гарнюні" реальних питань уникали...
Відповідь пана Курочки про розроблений його компанією Бренд України- яскравий приклад того, як можна гарно не відповісти на поставлені питання. Поставлені, зокрема в листі, під яким є і мій підпис.
Адже, можна багато писати про очі Гарнюні і про нахил літер, можна писати про дружину і доньок, можна навіть давати фото з Андріївського, узвозу, яке взагалі не має стосунку до теми.
Але головне – не в цьому. Ключові питання такі:
Чи можна ЦІ розробки вважати стратегією позиціонування країни, як це було заявлено Олегом Волошиним?
Чи можна в тому альбомі, який отримають інвестори давати ніби то передрук статтей із західних видань за назвою "Україна – найдемократичніша країна в світі"? Чи не є це брехнею?
Чи можна головним гаслом визначати "рух у швидкісній смузі", рекламувати це інвесторам, розуміючи що бізнес процеси в Україні не мають аж нічого спільного ці словом "швидкість"? Чи не є це брехнею та не професіоналізмом?
Чи можна наявністю "власних справ" виправдати відсутність тендеру на розробки з коштів платників податків?
Чи може взагалі такі розробки зробити одна компанія, чи для цього потрібні різнопрофільні фахівці?
І на них відповідей якраз, на жаль, не має...
Ну а аргументи про те, що розробник Гарнюненю називає дружину і що великі блакитні очі не заохочуватимуть секс туризм і будуть йому протистояти – просто геніальні)). Питання з приводу таких от "доводів" надто будуть подібні до сарказму.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
