Владислав Синяговський

''Це потрібно не мертвим – це потрібно живим!''

09 травня 2009, 18:34



Їх вже майже не залишилося – тих, хто виніс на своїх плечах ті чотири роки війни. З кожним роком йде з життя воєнне покоління, йде і забирає з собою правду про ту страшну війну. Ще пару років і живих свідків подій 1941-45 років не залишиться серед нас.



Саме тому, в цей день, ми згадуємо і мертвих і живих; тих, хто пройшов скрізь молох кривавої бійні і тих, хто тоді ціною свого власного життя відстояв наше сьогоднішнє право на мирне життя.

От вже як сьомий десяток світ зустрічає весну і згадує покоління, на яке припало лихоліття найжорстокішої війни людства – Великої Вітчизняної (ІІ Світової).

Мільйони – в братських могилах, мільйони тих, чиє життя насильно забрала війна згадуємо ми сьогодні. Мільйони християнських душ дивляться з небес за своїми дітьми, онуками і правнуками.

І ми несемо в собі пам'ять про ту жахливу трагедію, і навряд чи, найближчі покоління поставлять пам'ятники "німцям від українців" та "українцям від німців" як жертвам двох страшних нелюдських систем: нацизму і комунізму.

Ми продовжуємо дивитися на світ очима загиблого покоління, навіть і через 64 роки. І може лише через наступні 64 роки День Перемоги стане Днем Примирення і взаємного прощення. А поки цей день є Днем Великої Пам'яті, в який ми із вдячністю і великою шаною згадуємо усіх загиблих за нашу свободу.

Навряд чи цей текст прочитають ті, хто був реальним свідком людського божевілля, коли ідеї надлюдини боролися із ідеями всесвітньої революції і забирали життя невинних, життя тих, хто хотів жити і любити, і радіти життю.

Все, що ми можемо сьогодні – це згадати покоління наших дідів і бабусь, які ціною свого життя подарували нам мир.

Вічна пам'ять загиблим і слава тим, хто ще живий.

Ми пам'ятаємо...

Сьогодні я побував на Дні Пам'яті – Дні Перемоги в селі Красна Слобідка, що на Київщині.

Пропоную Вам фото із цієї події.



Іван Тимофійович Мироненко (1915 р.н.)

Служив у піхоті з 1939 по 1946 рік. Пройшов Курську дугу. Був шість разів поранений. Закінчив війну в Чехословаччині. Він один із 650 краснослобідців, які пішли на фронт. Не повернулися – 302. Сьогодні в селі залишилося лише 4 ветерани.



Дід генерала Пашинського покоїться тут – у Братській могилі.

Лише через 30 років після війни родичі знайшли його могилу.



Згадати усіх поїменно...



Щоб не забували і пам'ятали...



Почесний обов'язок місцевої влади.



Зібралося усе село, бо фактично у кожного хтось воював.



Зв'язок поколінь.



Діти.



...



Спасибі.



* Автор знаходиться в пошуках власного відкриття історичної правди і усвідомлює, що термін "ІІ Світова війна" (1939-1945 рр.) більш точно відзеркалює реалії того часу

powered by lun.ua
Коментарі — 18
Deutsch _ 12.05.2009 10:10
IP: 77.22.122.---
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA _

Вот оно истинное лицо коммунофашистских победителей, для которых Человек лишь пушечное мясо.А люди не могущие принести пользу, как пушечное мясо – утилизируются. И нет разницы между уничтожением нацифашистами умственно-отсталых от уничтожения коммунофашистами инвалидов.Правда второй случай подлее, низменнее и коварнее.
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA _ 11.05.2009 23:20
IP: 195.78.244.---
http://ord-ua.com/2009/05/09/byl-mesyac-maj/
Spirito _ 11.05.2009 13:01
IP: 77.123.174.---
2. Іменем Сонця,Вітчизни іменем-ми присягаєм! Ми полеглим на зміну прийшли,із Орлят виростають Орли. Не пишайтеся зорі в імлі-виглядайте гостей з Землі...Поки б'ються серця і дихають груди...
Spirito _ 11.05.2009 12:56
IP: 77.123.174.---
"Вже заросли ворожі тропи.Ромашки жодної на них.А там,де рили ми окопи,весною так багато їх.Вони є свідками живими боїв, полум'яних ночей.Я порівняв з квітками тими жагу здивованих очей.Отих очей,що в них бувало жила печаль,дівоча гра,коли ромашки дарувала на всю землянку медсестра.Мені згадалось,як весною,уже прощався я з життям,
схилившись низько наді мною-ромашка плакала дитям...І виріс я,дійшов солдатом до переможних днів своїх.Ромашок бачив я багато,а ті до серця ближче всіх..."
Трохи з піонерського життя
Чорний камінь,чорний камінь,що ж мовчиш ти,чорний камінь.Ти колись хотів такого,а чи мріяв ти колись то стать надгробком для могили Невідомого Солдата.Ні,не камінь винуватий в тім,що десь там під землею надто довго сплять солдати,безіменні сплять під нею., Схиляємся ми шанобливо в задумі,тужливо шумлять осокори з боків,і чується голос в зеленому шумі:"Бережіть і шануйте могили батьків!"
Щазскажу _ 11.05.2009 10:04
IP: 95.134.135.---
Год за годом идет, на дворе новый век
Не изменишь его, этот времени бег
Всё что было – прошло и быльём поросло
Только память жива, даже если назло
Даже если сейчас по прошествии лет
Внуки тех, кто погиб, появившись на свет
Ни в мозгах, ни в душе не способны понять
Если завтра война вдруг начнется опять
Если сын твой иль дочь вскинет руку: "Зиг хайль!"
Значит, где-то оборвана жизни спираль
Значит дед твой, отец, не пришедший с войны
Не находит по сей день душой тишины
Значит, души Дахау, Треблинки, в Бабьем Яру
Не находят покоя – души тишину
Если помним героев прошедших времён
Если Вечный Огонь – он в сердце твоём
Если капля слезы упадёт с твоих глаз
И сынок, удивлённый вопросы задаст
Значит память жива и в молчаньи минут
Души тех, кто погиб свой покой обретут.
П-к_Вешняк _ 10.05.2009 15:49
IP: 91.196.80.---
Загальне враження від цих світлин можна було б вважати позитивним, якби не ота світлина, підписана "Почесний обов'язок місцевої влади.", на котрій зображенні череваті тулуби, увінчані огидними марамизами.
Eretik _ 10.05.2009 12:06
IP: 92.249.113.---
korin3:
львів-750:
Чомусь мій прадід не згадував війну.
Сталин не праздновал победу...
Ну, Сталин мог и не считать такой результат победой. Он, стартово, вероятно рассчитывал на более значимый результат. Но для достижения этого результата, в 45-ом, уже не хватало ресурсов. Слишком очевидным оказалось материальное превосходство вступившего в войну США.

А ветераны имеют полное право на праздник!!! Они остались живы,в этой мясорубке- это уже много. Они, в своей крови, утопили страшное зло нацизма. Это огромная заслуга. И огромная жертва.
Есть повод для радости и для праздника!!! Как есть повод и для скорби о погибших.

А пусть печалятся те, кто ощущает родство с задушенным нацизмом.
Deutsch _ 10.05.2009 11:01
IP: 77.22.122.---
Ветераны войны радуются Дню Победы. Их можно понять – пропаганда делает своё дело. Да и кому охота осознавать, что воевал на стороне Зла против другого Зла? Виноваты ли они в этом? Нет, ни в коем случае.
Но были и другие, воевавшие против коммунофашистов и против нацифашистов. И почему одни ветераны ненавидят других? Почему так мало делается для объяснения простого и понятного факта – давно пора перестать "праздновать" этот день, а объединившись вокруг факта трагедии и переосмыслив его скорбеть в этот день всем вместе о загубленных миллионах и о искалеченных десятках миллионов жизней.Дети должны печалиться в этот день, а не радоваться победе Сталина над Гилером. Иначе эта бомба фальшивой трактовки Истории взорвётся в будущих поколениях.
Deutsch _ 10.05.2009 10:39
IP: 77.22.122.---
Вторая мировая – это трагедия десятков миллионов погибших и сотен миллионов выживших. Причина ВОВ – сговор двух человеконенавистнических режимов. Коммунофашистского под руководством Сталина и националфашистского под руководством Гитлера. Два фюрера обманув два народа привели их к трагедии. Один народ осознал ошибку, покаялся, отстроил свою страну, уважает своих ветеранов войны, доплачивая им к основной пенсии около 1000 евро в месяц, отмечает день 9 го мая как день ПЕЧАЛЬНОЙ ПАМЯТИ о трагедии и делает ВСЁ для того, что бы трагедия не повторилась. И есть другой народ – до сих пор не осознавший своей ошибки, не покаявшийся, на словах прославляющий, а на деле презирающий своих ветеранов войны отмечающий 9 е мая как РАДОСТНЫЙ ПРАЗДНИК и не делает НИЧЕГО для того, что бы трагедия не повторилась.
Кто то попытается возразить мне,что одни проиграли и поэтому печаляться, а другие выиграли и поэтому радуются.Нет – победа одного тирана над другим – это проиигрыш всех. И немцев и нас.
Justme _ 10.05.2009 10:04
IP: 80.90.236.---
Мой отец ушел на фронт в 17, всегда для него День Победы был самым большим праздником. А когда вспоминал войну, на глазах выступали слезы. Я только теперь понимаю, что пережить подобное (даже один день) может сказаться на психике человека, особенно мальчишки, который попал в этот ад. Коммунистов ненавидел, говорил, что между ними и фашистами разницы накакой. И был прав. Люди и их жизни для таких выродков как Сталин и Гитлер ничего не значили, все были лишь пушечным мясом для достижения своих личных амбиций. Как, впрочем, и для сегодняшних политиков. Жирные боровы, везде сующие свои откормленные морды, только раздражают. Лучше бы позаботились реально о тех, кто подарил им эту жизнь, а не пиарились на могилах павших героев. С празником всех ветеранов!!!! А мы должны всегда помнить какой ценой завоевано наше с вами право на жизнь...
neznajka2 _ 10.05.2009 01:27
IP: 92.113.164.---
Мій батько теж не любив розповідати про войну. Радянська влада "віддячила" йому так, що він відмовився отримувати медаль за "Вітчізняну війну". Так саме і брат не розповідає про Афган. Отримав 1 кім. квартиру через 24 роки. Для комуністів звичайний солдат завжди був м"ясом. Нажаль ветерани так і не отримали пошани від держави...: (
Карлик _ 10.05.2009 00:49
IP: 194.29.62.---
У нас (постСРСР) якщо не покараний чи не замордований – значить прожив щасливе життя.Подивіться на ветеранів (героїв народу) та на чиновників (слуг народу) – дві великі різниці.Навіщо тоді так пишно ці високопосадові бовдури торкаються своїми устами та руками святих місць бойової слави?Їм треба йти з квітами до могили Сталіна,а не до поховань солдат,щоб ствердити знову,що народ – ніщо,а влада – усе.
korin3 _ 10.05.2009 00:11
IP: 91.124.236.---
львів-750:
Чомусь мій прадід не згадував війну.
Сталин не праздновал победу.
Нужно склонить голову перед твоим дедом – такие были и достаточно много. Грязь этой сталинской затеи для них было значимей совковой пропаганды, когда мнимые "ветераны", отсидевшиеся в тылу на повышенных пайках до сих пор шастают и вешают лапшу про свои "подвиги".
львів-750 _ 09.05.2009 22:25
IP: 194.44.241.---
Чомусь мій прадід не згадував війну. Він соромився нагород (в нього крім інших, були дві перших, що на фото.) Він не був схожий на ветеранів,що приходили до школи, виступали на урочистих заходах, присвячених війні. Ті любили розповідати про подвиги, хвалилися і "вчили молоде покоління". Я тепер завжди думаю – чи він не мав, що сказати? Чому мовчав? Загадка пішла з ним. А зараз я б запиталася, а раніше чомусь не приходило в голову – маленька була.
Владислав Синяговський _ 09.05.2009 21:35
IP: 77.122.92.---
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA:
Це така рідкість:-) на блогах УП. Зі Святом Вас!
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA _ 09.05.2009 21:27
IP: 195.78.244.---
І не збиралась з Вами сперечатись. Просто сподобалось те, що прочитала на "Дурдомі"
Владислав Синяговський _ 09.05.2009 20:46
IP: 77.122.92.---
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA:
Дякую. Прочитав. Не бачу невідповідностей.
У кожного була своя боротьба і не завжди на фронті. З цим не можна не погодитися.
UKRAYINKA-Z-PIVDNIA _ 09.05.2009 20:27
IP: 195.78.244.---
Радила б прочитати ось це:

http://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/717.phtml
Уряд реформ410 Корупція1365 Aтака Путіна1244 Україна та Європа1103 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter