На виході...

або "Коли вже нічого не можна змінити"

"Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо..."

Конституція України, ст.5

"На виході з виборчої дільниці не забудьте поділитися з іншими про те, за кого Ви проголосували. На той момент, виплеканий Вами вибір вже не можна буде змінити, якщо Ви звісно живете в правовій і демократичній країні"

Виборець



Мені видається, що критично важливим в ці передвиборчі дні в Україні пройти шлях усвідомлення, що легітимність влади не може бути ані пострадянсько-кулуарно-традиційною – таке собі спадкування престолу*, ані харизматичною, яка судячи з масованого зомбування населення за допомогою віртуальних рекламних образів кандидатів намічається в Україні.

Легітимність нової української влади – Президента України може бути тільки правовою. Лише при умові вмотивованого і свідомого голосування з боку виборців, коли кожен голос буде чесно враховано уповноваженими організаторами виборів і, без будь-якої необґрунтованої затримки оголошено, нового Президента України можна буде вважати легітимно обраним.

Враховуючи це, процедура проведення дня виборів (голосування і підрахунок голосів) є кульмінацією передачі влади від народу до його найголовнішого обранця. Від так, саме момент голосування – нанесення позначки у виборчому бюлетені є моментом істини як для кандидатів в Президенти так і для усіх виборців.

Тільки бюлетень, авторучка і воля виборця визначать хто буде лідером великої європейської країни на найближчі п'ять років.

Це неповторний і унікальний процес.

Ніхто не має права втрутитись в цей священний момент – момент, коли влада переходить від народу до однієї персони. Саме тому чіткість, чесність і прозорість цього процесу насправді і визначать легітимність майбутньої влади, дадуть відповідь на питання чи готові ми жити по-закону – підкорятися законній владі.

У 2010 році українці мають по-справжньому стати сувереном своєї країни і це стане можливим лише тоді, коли кожен, хто голосуватиме, буде відчувати правдивість процедури передачі влади від виборця до майбутнього Президента.

Чи існує міра чесності самих виборів?

Певною мірою так.

В демократичних країнах існує перевірений часом інструмент заміру відповідності волевиявлення виборців і офіційних результатів голосування – такий собі громадський тест на чесність організаторів виборів.

Це екзит-пол – опитування на виході з виборчих дільниць. Очевидно, що ця соціологічна методика має більш моральну ніж юридичну силу але від того применшувати її суспільне значення я б не став.

Згадайте хоча б роль екзит-полів у 2004 році і яку енергію в собі може нести велика розбіжність між результатами екзит-полу та офіційними даними результатів голосування. І чим вона буде менше, тим краще для нового Президента і краще для всієї країни.

Але з початку треба мати таку можливість – замірювати результати голосування в день виборів.

Саме незаангажоване "опитування на виході" може стати хорошим барометром для нової влади, яка з'являтиметься в Україні в найближчі дні.

Не лише ЦВК, а ще й довіра виборців до самих виборів визначатиме силу легітимності нового Президента України і повагу до держави в цілому.

В цьому контексті мені подобається ініціатива по проведенню Національного екзит-полу – 2010, про яку вже було оголошено її організаторами

Я лише можу солідаризуватися. Квитанцію на перерахунок коштів вже роздрукував...

*У 2004 році "заради стабільності країни" традиційно передати владу, майже як у спадок, намагався попередній Президент України Л.Кучма.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.