22 вересня 2026, 12:32

Від бойової травми до психотерапії: що ми вже можемо робити з кетаміном

Цей виступ я готував для щорічної науково-практичної конференції, яку організовує Українська військово-медична академія, але вирішив поділитися думками з більш широкою аудиторією, оскільки проблема "Психічні травми війни" чіпляє ледве не усіх наших людей.

Війна залишає по собі не лише фізичні поранення. Для багатьох військовослужбовців і ветеранів її наслідки продовжуються вже після повернення додому – безсонням, тривогою, нав'язливими спогадами, емоційним онімінням, депресією, втратою сенсу, проблемами у стосунках. Це ж стосується і цивільного населення, яке потерпає від щоденного кацапського терору. Особливістю є той факт, що ми живемо в час, коли не можна говорити про завершення травматизації – вона повторюється і повторюється з кожним новим сигналом тривоги та обстрілом.

Часто після психічної травми людина роками намагається повернутися до нормального життя, але не може. Особливо складними є випадки, коли посттравматичний стресовий розлад поєднується з тяжкою резистентною депресією, а стандартне лікування не дає достатнього ефекту.

Для таких людей пошук нових методів лікування – не академічна дискусія. Це питання реального зменшення страждання і можливості повернути людині повноту життя, її смак та колір.

Як військовий психолог я бачив гостру фазу цієї проблеми безпосередньо під час служби в 77 ЦМПП (Оперативне командування "Північ"). Як лікар-психіатр, я бачу, як пережите на війні продовжує впливати на людину навіть через місяці й роки після повернення.

Гостра стресова реакція на бойові дії може завершитися відновленням, але в частини людей з часом формуються ПТСР, депресія, моральна травма та їх поєднання. Це ж стосується і оперативного стресу в умовах терору цивільного населення.

Від бойової травми – до психічного здоров'я

В Україні вже створена важлива нормативна основа для роботи з наслідками бойової травми.

Наказ МОЗ N253 затвердив нові клінічні протоколи за темою "Бойова травма", серед них – протокол "Біль, тривога і делірій (бойова травма) ".

У ньому є принципова для мене теза:

"Належне знеболення на ранньому етапі з метою зменшення ступеня тяжкості посттравматичного стресового розладу, а також постійний контроль болю є обов'язковим компонентом надання допомоги при травмі".

Це важливий принцип: біль при бойовій травмі – не лише симптом, який потрібно тимчасово прибрати. Своєчасне знеболення і контроль болю розглядаються як частина допомоги, що може впливати і на подальші психічні наслідки травми.

Кетамін уже присутній у цій системі допомоги при бойовій травмі.

Але після гострої фази виникає інше питання: що робити з психічними наслідками війни через місяці й роки?

Коли звичайного лікування недостатньо

Доказова база кетаміну сьогодні є значною, особливо щодо резистентної депресії. Водночас результати досліджень ПТСР менш однорідні, а кетамін-асистована психотерапія залишається напрямом, який потребує подальших контрольованих досліджень.

Саме тому питання полягає вже не в тому, чи "працює кетамін взагалі".

Питання інше: для кого, у якій дозі, у якій моделі лікування і за яких умов його поєднання з психотерапією може дати стійкий результат?

У клініці EXPIO ми працюємо з пацієнтами, зокрема військовослужбовцями та ветеранами, які мають ПТСР, резистентну депресію та їх коморбідність.

Ми використовуємо локальні клінічні протоколи, розроблені на основі міжнародних доказових документів і адаптовані до української клінічної практики.

І ми бачимо у багатьох пацієнтів позитивну клінічну динаміку.

Але клінічний досвід – це ще не доказ.

Що відбувається під час кетамін-асистованої психотерапії (КАП)?

Мене особливо цікавить момент, коли фармакологічний ефект кетаміну створює можливість для психотерапевтичної роботи.

Одна з нейробіологічних гіпотез стосується default mode network – DMN, мережі мозку, пов'язаної, зокрема, із самореференційним мисленням, автобіографічними спогадами та підтриманням звичних моделей внутрішнього діалогу.

При ПТСР і депресії ці процеси можуть набувати ригідного, повторюваного характеру: людина знову і знову повертається до травматичного досвіду, очікує небезпеки, відтворює ті самі емоційні та поведінкові реакції.

Кетамін потенційно може тимчасово змінювати функціональну організацію таких мереж і створювати своєрідне "вікно пластичності". Можливо, і це ми це спостерігаємо, він блокує (розриває) старі нейронні патологічні зв'язки, які формують стресову відповідь і подальші патологічні патерни (circulus vitiosus) психічної травми.

Водночас у процесі КАП ми спостерігаємо цілу низку повторюваних феноменів, які заслуговують окремого дослідження.

Пацієнти описують досвід прийняття того, що раніше було неможливо прийняти; символічні або дуже значущі зустрічі з близькими людьми; можливість подивитися на травматичний або інший негативний досвід під іншим кутом; появу іншої оптики щодо себе, власної провини, втрат і майбутнього.

Те, що роками сприймалося як незмінна частина власної історії, іноді вперше стає предметом осмислення, а не лише повторного переживання.

Для частини військових і ветеранів це проявляється як поступовий перехід від автоматичних, стереотипних реакцій – постійного очікування загрози, уникання, емоційного відсторонення – до здатності витримувати власний досвід, дивитися на нього з іншої перспективи та формувати нові способи реагування.

Ми не можемо стверджувати, що саме зміни DMN є причиною цих ефектів. Але повторюваність таких клінічних феноменів робить їх важливим об'єктом для систематичного опису і наукового дослідження.

Від клінічних кейсів – до науки

У нас уже накопичується величезний досвід лікування військовослужбовців і ветеранів в кількасот кейсів.

Ми готові презентувати ці клінічні історії професійному середовищу, обговорювати результати, обмеження та складні моменти терапії й отримувати незалежну професійну оцінку.

Саме для цього нам потрібен наступний крок – перетворювати клінічний досвід на систематичні дані.

Ми уважно стежимо за новаціями в нормативно-правовій сфері. Так новий наказ МОЗ N845 від 19 червня 2026 року затвердив порядок розробки галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я на засадах доказової медицини, а також методику розробки та впровадження стандартів і клінічних протоколів.

Для української психіатрії це важлива можливість працювати в одному доказовому полі з міжнародною медициною, адаптуючи сучасні документи до української практики і водночас створюючи власну доказову базу.

Тому ми хотіли б перейти до спільного клінічного дослідження за участю EXPIO, Української військово-медичної академії, українських військових госпіталів та міжнародних партнерів – зокрема Yale University і Leiden University. Наразі відбулися перші обговорення і формується дизайн спільних досліджень.

І це не абстрактна перспектива. Yale вже проводить дослідження кетаміну у ветеранів із ПТСР, а також окреме дослідження, де кетамін поєднується з травма-фокусованою психотерапією.

Ми хотіли б зробити наступний крок разом.

Досліджувати пацієнтів із ПТСР, резистентною депресією та їх коморбідністю. Вивчати різні моделі застосування кетаміну. Оцінювати не лише швидкість відповіді, а й тривалість ефекту, функціональне відновлення та якість життя.

І, можливо, окремо досліджувати ті феномени, які пацієнти описують під час КАП: прийняття, переосмислення травми, зміну ставлення до себе, втрату ригідності стереотипних реакцій та появу нової перспективи на власне життя.

Україна сьогодні має трагічний, але унікальний досвід війни.

Наше завдання – перетворити цей досвід не просто на велику кількість пацієнтів, а на якісні наукові дані, які можуть допомогти українським військовим і ветеранам та пацієнтам в інших країнах.

Бо за кожним клінічним кейсом стоїть людина, яка хоче перестати жити всередині власної війни.

І якщо ми бачимо можливість дати таким людям новий шанс, ми повинні не просто говорити про це.

Ми повинні показати свої результати, запросити професійну критику – і дослідити це разом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від бойової травми до психотерапії: що ми вже можемо робити з кетаміном

Цей виступ я готував для щорічної науково-практичної конференції, яку організовує Українська військово-медична академія, але вирішив поділитися думками з більш широкою аудиторією, оскільки проблема "Психічні травми війни" чіпляє ледве не усіх наших людей...

Мозок може змінюватися – але хто вчить людину жити після змін?

Що відбувається з людиною після того, як вона стає здатною змінюватися? Останнім часом мене дедалі більше цікавить не сам процес кетамін-асистованої психотерапії (КАП), а те, що настає після нього...

ПТСР і кетамін-асистована психотерапія. Ізраїльський імпульс для України

Сьогодні в Україні важко знайти людину, яка не живе в умовах хронічного стресу. Масовані обстріли, постійна тривога, втрата близьких – фронт давно пройшов через психіку мільйонів...

Моральна травматизація як метод ведення війни проти України

Війна московії проти України дедалі очевидніше виходить за межі класичного розуміння збройного конфлікту. Вона потребує іншої оптики – зокрема психологічної, навіть патопсихологічної...

Реабілітація ветеранів: між "рекордами" і людською підтримкою

Два ветерани на підступах до вершини Петроса Сьогодні я повернувся з гірського походу разом із групою українських ветеранів. Ми провели три дні в горах і піднялися на Петрос – понад 2000 метрів над рівнем моря...

Змінені стани свідомості: природні шляхи до зцілення

Ми живемо у світі, де свідомість – постійно змінюється. Від ранкової кави, що стимулює, до вечірнього серіалу, який заспокоює. Людина щодня шукає способи вплинути на свій психічний стан – підбадьорити себе, заспокоїти, відволіктися чи зануритися у роздуми...