Отрута брехні – головна причина війни

Незабаром я залишу Киргизстан – післязавтра вирушаю в Індію, а потім в Японію. У ці кілька днів мого перебування тут я радий дорогоцінній можливості зустрітися з Вами і поділитися своїми думками про ситуацію у світі, оскільки майбутнє безпосередньо залежить від того, що відбувається сьогодні. Чи можете Ви уявити, яким буде світ через десять, двадцять, шістдесят років?

Чи існує хоча б якась позитивна надія щодо майбутнього? Якщо казати реалістично, у нас немає жодної надії на те, що завтра світ стане краще. Ясно, що все буде тільки погіршуватися. І тоді найголовнішi питання, на якi сьогодні у нас немає жодної відповіді: "Наскільки стане гірше, хто несе за це відповідальність, як повернути ситуацію на краще, хто здатний це зробити?"

На початку 2000-го усі святкували прихід нового тисячоліття. Перші дні того Нового року ми провели у Москві на Поклонній горі, в молитві про нове тисячоліття. Напередодні у 1998-1999-му ми здійснили мандрівку-паломництво Широкий марш миру в Євразії "У Нове століття без війн і насильства, Ясна Поляна – Лумбіні (місце народження Будди у Непалі) ", назва якого сама по собі ясно говорить про наші мотиви і цілі. Тоді ми присягнули, що нове тисячоліття буде тисячоліттям ненасильства, вільним від ядерної зброї.

Те паломництво ми почали від будинка-садиби Льва Толстого в Ясній Поляні, де знаходиться його могила. Ми пройшли пішки з молитвою і практикою до маленької залізничної станції, де він важко захворів і згодом помер. На тій станції Толстой опинився тому, що, будучи глибоким стариком, наодинці залишив свій дім і родину, буквально ставши вийшовшим із дому, з твердим наміром вирушити на Кавказ, оскільки вважав, що тільки там зберіглася істинна людська культура, якої він не бачив у Росії. Толстой був упевнений, що російська культура неправильна і брехлива (з того часу минуло багато років), але його спостереження, як бачимо, залишаються більш, ніж актуальними і сьогодні). Він хотів повернутися к справжнім людям – чеченцям, з якими познайомився у молоді роки, під час військової служби на Кавказі. Толстой, Лермонтов й інші російські інтелігенти на власні очі бачили, як Російська імперія підкорює інші народи за допомогою брехні і насильства; поділу і знищення тих, хто не хоче підкорятися. Так Росія поводила себе не тільки на Кавказі, а і в Україні, Криму, Центральній Азії і Сибіру – по відношенню до всіх народів, на чиї території вона приходила. Від'єм землі у корінних народів за допомогою вбивств, руйнування їхньої істинної культури і спаювання горілкою – така історія Російської імперії.

Тому чесні люди, яким був Толстой, не могли прийняти всю цю брехню і насильство. Особливо, враховуючи, що згадані проблеми зовсім не турбували так званий вищий світ Москви і Санкт-Петербурга, яке марнувало життя і награбоване багатство на нескінченних прийомах, балах і концертах. Толстого ця сліпота і безсердечність обурювали: як ці люди могли дозволити собі пирувати і насолоджуватися розкішшю у палацах, вихваляючи велич Росії у той час, коли солдати російської армії вбивають і грабують інші народи?! Толстой не міг мовчати і терпіти таке лицемірство. В результаті, православна Церква проголосила, що він більше не може вважатися християнином і його необхідно відлучити від Церкви. Багато хто з його сучасників підтримали це: якщо граф критикує Росію і православ'я, це означає, що він не патріот. Тобто вже у ті часи існувала репресивна державна система.

Сьогодні нічого не змінилось. І це стосується не тільки Росії, а і всього світу. Коли лідер Іраку Саддам Хусейн вторгся в Кувейт і почав красти нафту, його було оголошено Сполученими Штатами the most bad person (найгіршою людиною) і війська коаліції прийняли рішення почати воєнну операцію. У той час я був в Іраці і своїми очима бачив ці ракети, які руйнували інфраструктуру країни. Буквально за один день були знищені всі електричні станції і лінії, системи водопостачання і комунікацій. Населення Іраку залишилось без палива, води, електрики, зв'язку, каналізації. Таким було покарання Саддама Хусейна Заходом.

Зараз Росія вторглася в іншу країну – Україну, але світ не карає Росію подібним чином. Путін попередив усіх, погрожуючи ядерною зброєю, що якщо хтось нападе на Росію, то вона готова зруйнувати весь світ. ООН, Європа і Сполучені Штати покарали Саддама Хусейна, але тепер не можуть покарати Путіна? Де тут істина й як тоді взагалі можливий мир? Російські пропагандисти трублять на всі лади, що на Росію збираються напасти вороги і навіть війну вона почала тому, що Україна збиралась напасти першою. Але покажіть хоча б одну країну, яка дійсно збиралася напасти чи якісь вороги зараз нападають на Росію.

Чи є хоча б одна країна, яка б вторглася в Росію після завершення Другої світової війни? Навіть Сполученні Штати зараз не можуть напасти на Росію! До чого тоді всі ці розмови про те, що хтось може напасти. Це очевидна брехня, яка немає жодного фактичного обґрунтування.

І скажіть, хто зараз порушує мир? Звісно, я не виправдовую Сполученні Штати, я намагався зупинити обидві війни у Перській Затоці в 1991 і 2003 роках. Я виступив проти війни у Чечні. На моїх очах було зруйновано Грозний. Місто, яке я знав і бачив, яким воно було до війни, було буквально перетворене в руїни. У всіх цих будинках жили люди – що стало з ними? І скільки таких Грозних з'явилось в Україні? Хто винний і хто зможе зупинити це безумство?

Тому, коли я чую, що вороги напали на Росію, я відповідаю: Покажіть хоча б одне зруйноване російське місто і вбитих мирних громадян. У цей час в Україні кожен день гинуть мирні жителі. А що ООН? Чому вони були так рішучі по відношенню до Саддама Хусейна, який не бомбардував Кувейт і не вбивав таку кількість людей, але не поспішають покарати Путіна за його злочини в Україні, які незрівнянно набагато гірші того, що робив Саддам Хусейн?

За тиждень після операції "Буря в пустелі" я проїхав новітньою автострадою від кордону Саудівської Аравії до Багдаду, Саддам Хусейн збудував мережу автобанів по всьому Іраку. З вікна автобусу я бачив сотні покинутих автомобілів, що стояли вздовж траси, тому що на заправках не було бензину. І це в країні, економіка якої повністю залежить від виробництва нафти і нафтопродуктів.

Через руйнування інфраструктури насамперед постраждали мирні жителі, відсутність електрики і постачання позначилось на функціях життєзабезпечення, не вистачало продовольства, у лікарнях неможливо було проводити хірургічні операції.

З того часу минуло понад 20 років – і що тепер? Хіба життя в Іраці стало краще, ніж у часи Саддама Хусейна? Очевидно – ні, і війна не принесла для цієї країни нічого гарного.

Подібна ситуація з війною в Афганістані. На самому початку радянського вторгнення там був встановлений комуністичний уряд, почалась громадянська війна. Сполучені Штати надсилали зброю повстанцям, і, в результаті, за десять років радянська армія була змушена покинути Афганістан. Ця війна стала причиною краху Радянського Союзу. А що з Афганістаном? Хіба після цього там запанував мир? Війна, на яку Сполучені Штати витратили більше трильйона доларів, тривала буквально до останніх днів. Але як тільки Сполучені Штати вивели свої війська з Афганістану, його президент втік, а американська зброя не допомогла урядовій армії протистояти Талібану і вона капітулювала буквально за лічені дні. Тоді який був смисл багато років витрачати такі величезні гроші на цю війну, посилати своїх солдат і зброю? І що, окрім руїн, це принесло самому Афганістану? Хіба життя там стало краще? Не кажучи вже про велику кількість загиблих за всю історію цієї війни радянських, американських солдатів і жителів самого Афганістану.

Але в Україні за чотири місяці війни загинуло російських й українських солдатів більше, ніж радянських солдатів в Афганістані. Така ця жахлива війна, яку розв'язала Росія в центрі Європи. І що далі: тільки вогонь війни? Але хто й як може принести мир – це найважливіше питання.

Ця війна – злочин, й якщо Ви підтримуєте його, якщо навіть просто приймаєте всю цю брехню пропаганди, то самі є злочинцями. Кожен день в Україні гинуть люди. Хто їх вбиває? Хто руйнує міста? Покажіть хоча б одне зруйноване місто в Росії чи вбитих мирних громадян?

Запитайте, як зупинити це? Я Вам відповім: Росія повинна вивести свої війська з України, солдати повернуться додому – і війна закінчиться. Чому це не відбувається? Тому що в Росії всі вірять у цю брехню.

На церемонії ми читали одну з притч Лотосової Сутри, яка ілюструє всю глибину цієї трагедії. У ній розповідається про те, що після від'їзду по справах гарного лікаря його діти помилково прийняли отруту. Це принесло їм нестерпні муки, їм загрожувала смерть. Якщо прийняти отруту, то від неї не так просто потім позбутися. Як тоді врятувати отруєних дітей? Ця отрута, якщо правильно розуміти порівняння Будди і застосувати його в сучасних реаліях, – це брехня, інформація, яка надходить з різних джерел, чи то в Росії, Україні, чи у Сполучених Штатах, яка отруює свідомість людей.

Ісус Христос якось сказав, що їжа, яку Ви приймаєте всередину, іноді може отруїти Вас, але те, що виходить із Вашого рота, тобто слова, можуть бути справжньою отрутою, яка вбиває інших людей, якщо Ваша свідомість нечиста, неістинна. Сьогодні такі брехливі слова обертаються бомбами і ракетами, які падають на українські міста. Мільйони людей втратили свої житла і перетворились на біженців. Одного разу я це вже бачив у Чечні. Триста тисяч людей загинуло під час війни. Можете уявити собі масштаби такого злочину, скоєного Росією? А зараз ті, кого називають кадирівцями, з гаслом "Аллах акбар!" вбивають людей в Україні заради "перемоги Росії". Де істина?

Але настануть ще складніші часи. Діти прийняли отруту і після того, як мовиться в Сутрі, їхня свідомість порушилась. Сьогодні думки всіх, хто продовжує вірити у брехню, втрачають зв'язок з істиною; ці думки породжуються хворою свідомістю і в кінці призводять до смерті. Де сьогодні батько, який може врятувати отруєних дітей? Є тільки одні чудові ліки, здатні їх вилікувати, повернути їм істинний розум. Де вони? Діти не можуть прийняти ліки. Хоча батько приготував їх згідно рецепту найкращим чином, їхній запах, колір і смак були досконалі, але завдяки діям отрути вони видавались дітям негарними. Тоді батько прийняв рішення, знайшов метод, як їх вилікувати. Він вирушив в іншу країну, давши перед тим дітям повчання: "Залишаю Вам ці чудові ліки, випийте їх – й Ви швидко позбудетесь отруєння". За деякий час він направив до дітей гонця, який приніс їм звістку: "Ваш батько помер у далекій чужій країні, Ви ніколи його більше не побачите, і ніхто не зможе Вам допомогти". Діти засмутилися, втративши будь-яку надію, і подумали: "Тепер ми сироти, наш батько помер у далекій чужій країні і нас нема кому врятувати і захистити". Скорбота про батька повернула їм розум, вони згадали про те, що батько залишив їм прекрасні ліки, випили їх і позбулися отрути. Батько, дізнавшись про це, повернувся, щоб порадувати своїх дітей. Наскільки важко було позбавити дітей від отруєння отрути, яка глибоко увійшла в їхній розум, що батько був змушений знайти мудрий метод для цього.

Сьогодні отрута брехні сильно отруїла свідомість людей, насамперед у Росії, що вони навіть не здатні приймати очевидні факти. Кажуть, що це на Росію напали, а не Росія розв'язала війну проти України. Але чия тоді армія кожен день вбиває людей в Україні? Брехливі слова вбивають саму Росію, народ, який вірить брехні, гине, це абсолютно ясно. Де ліки й як їх прийняти? Ось найголовніше питання.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.